Співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Михайло Пашков взяв участь у круглому столі «Як перемогти у війні», який був організований Інститутом Горшеніна. Стенограма виступів учасників заходу була опублікована мережевим виданням «Левый берег».
— У мене питання до Михайла Пашкова. Режим тиші здебільшого знаходиться в контексті анонсованих, але поки не оголошених мінських переговорів. Які політичні позиції сторін на цих переговорах?
Відповідаючи на це питання, я пропоную пригадати березневу заяву МЗС Росії з приводу так званої групи підтримки України, план Володимира Путіна від 3 вересня і послання Путіна до Федеральних Зборів. Зіставивши все це, можна говорити про певну позицію російської сторони, особливій трансформації якої, як мені видається, навряд чи варто чекати.
Сформулювати її можна таким чином: це буде черговий переговорний процес у форматі Росія-Україна-ОБСЄ, який, скажімо так, буде продовженням попередніх мінських домовленостей. Результат зараз представити досить складно. Але хотів би відзначити, що це не єдиний формат переговорного процесу, про який сьогодні варто говорити. Я б відзначив насамперед такий ефективний формат, як женевський: Україна-США-ЄС-Росія. Тобто йти потрібно у кількох напрямках і шукати результат у цих форматах.
З іншого боку, якщо ми поглянемо на ключовий зовнішньополітичний документ РФ, то ми можемо зробити висновок, що цілі і завдання РФ залишилися незмінними, тому не варто чекати сьогодні якихось кардинальних змін у політиці Росії стосовно України. Це було чітко сказано в посланні Путіна. Тому ситуація досить складна, проблематична, і говорити про те, що найближчим часом відбудуться якісь радикальні зміни ситуації, що будуть зрушення, потрібно з великою обережністю.
— А заява Путіна в інтерв'ю про те, що Росія, безумовно, підтримує територіальну цілісність України? У зв'язку з цією заявою заговорили про закриття проекту «Новоросія», хоча це ніяк не відобразилося у зверненні Путіна до Федеральних Зборів. Чи можна говорити про якусь зміну акцентів у російській позиції, або це суто протокольні речі?
Російська позиція полягає в подальшій легалізації переговорів офіційного Києва з так званими ДНР і ЛНР, якщо говорити прямо. Кардинальних зрушень у позиції РФ навряд чи варто чекати, найближчим часом принаймні. Ми недавно проводили експертне опитування, у жовтні, і більшість наших експертів говорять про вельми високу ймовірність замороженого конфлікту, з одного боку, і з іншого — про можливість подальшої експансії. Ось формат можливих сценаріїв, сценаріїв, які слід чекати.
Говорити про кардинальне покращення російсько-українських відносин сьогодні не доводиться внаслідок того, що, по-перше, у нас є низка червоних ліній, з приводу яких компроміс сьогодні неможливий, починаючи з Криму, внутрішньополітичного устрою держави Україна і європейської інтеграції, і, по-друге, ми отримали колосальний травматичний досвід. Я маю на увазі територіальні втрати, людські втрати і фінансово-економічні збитки, які обчислюються цифрами з дуже багатьма нулями. Тому складно сьогодні говорити про те, що майбутні переговори у тристоронньому форматі увінчаються якимось серйозним успіхом.
— Оскільки ми заговорили про геополітичну складову, то можна пригадати, що очікується відмова від позаблокового статусу. Зрозуміло, що зміна статусу України може означати лише прагнення вступити до НАТО. Як це змінить ситуацію, наскільки країни НАТО готові йти нам назустріч і наскільки це змінить позицію Росії?
Річ у тому, що позаблоковий статус, який був закріплений у законі про основи внутрішньої і зовнішньої політики, ніяк Україну не захистив, не приніс жодних позитивних результатів. Тобто це суто номінальний, формальний документ, який не коштує паперу, на якому він був написаний. Так само як і не захистив Україну Будапештський меморандум, який підписала також і Росія. Тому скасування позаблокового статусу — це цілком логічний крок у нинішній ситуації.
Але я б говорив сьогодні про можливості, перспективи і право України робити свій вибір у системі колективної безпеки євроантлантичного альянсу, якщо пом'якшити формулювання. Тому що сьогодні не може йтися про вступ до НАТО, на порядку денному сьогодні таке питання не стоїть об'єктивно.акс Трбухов
— Відмова від позаблокового статусу може змінити позицію НАТО в питанні військової допомоги Україні?
Річ у тому, що рішення Бухарестського саміту ніхто не скасовував, двері до НАТО для України як були відчинені, так і залишаються. А стосовно військової допомоги, то я б відзначив чотири моменти, які сьогодні принципово важливі для України.
По-перше, це міжнародна солідарність, яка дуже чітко виявилася на саміті «великої двадцятки» в Австралії. По-друге, це дуже серйозна фінансово-економічна допомога, яку надають Україні країни Заходу, передусім Європейський Союз, пакет фінансової допомоги і преференції, відкривши свої кордони для українських товарів. Товарообіг з ЄС, до речі, вже зріс останнім часом, причому значно у сільськогосподарській продукції. По-третє, це три хвилі санкцій. Найбільш ефективні і відчутні для російської економіки секторальні санкції, які торкнулися нафтогазової, банківської сфери. Річний збиток від санкцій оцінюється у 40 млрд, але можна порахувати ще відплив капіталу з Росії — 128 млрд і зниження доходів бюджету від зниження цін на нафту. Ми отримуємо досить серйозну картину, яка дає певний кумулятивний ефект для економіки Росії. Невипадково російське керівництво вже заговорило про можливий перегляд бюджету на 2015 рік. Знижується ефективність банківської системи, знижуються кредитні рейтинги, тобто, безумовно, санкції чинять істотний вплив.
Але ми повинні говорити, і про це говорять західні лідери, що санкції мають середньостроковий характер, вони миттєво не вплинуть на ситуацію, оскільки в РФ є суттєвий запас, подушка міцності. Я маю на увазі золотовалютні резерви і нафтогазові запаси.
На мій погляд, ефективність зовнішньої допомоги в різних сферах, зокрема у сфері економіки та у військовій сфері, залежить від умов, які створюються в Україні. Якщо ми зараз оперативно запустимо реформи у правоохоронній, судовій, військовій сферах і якщо ми почнемо ефективну боротьбу з корупцією, то ефективність зовнішньої допомоги буде більшою. Це, як мені здається, найважливіше. Як говорив Президент, виступаючи у Верховній Раді, головний виклик для України — це корупція. Погляньте на останній рейтинг Transparency International.
