Російська агресія створила нову політично-ідеологічну реальність у стосунках Києва і Москви. Відбулися тектонічні, довгострокові зміни — де-факто, анігільована договірно-правова база (більше 350 документів); зруйновані міждержавні інституції; демонтовані торговельні механізми; Україна отримала безпрецедентний травматичний досвід, і виникло глибинне (можливо, в масштабах поколінь) відчуження між народами України і Росії. Ймовірно, саме ця “ментальна складова” конфлікту і на перспективу визначатиме характер, специфіку і атмосферу стосунків Києва і Москви.
Очевидна потреба в комплексному перегляді природи, філософії і в цілому системи стосунків з РФ у ключових сферах з урахуванням того, що основною (зовнішньою) загрозою українській державності є нинішній російський правлячий режим. Настільки ж очевидна і необхідність створення концептуально нової моделі співіснування з нинішньою Росією, яка би відображала сучасні реалії, визначала перспективи взаємин Києва і Москви і враховувала позиції західних країн-партнерів. У цій статті співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Михайло Пашков розглядає середньострокову стратегію української політики на російському напрямі.
