Спробую оцінити ситуацію з позиції експерта міжнародної безпеки

Спілкувався зі своїми зарубіжними колегами. Вони у приємному сенсі шоковані тим, що Україна змогла вистояти три дні. Перед початком конфлікту найбільші оптимісти прогнозували, що це — півдня, максимум день. Якщо це несподіванкою стало для експертів, навіть тих, що займали нейтральну позицію, то можна собі уявити, яким це сюрпризом стало для російського військового керівництва. В нас є всі підстави пишатися нашими захисниками. А візьмімо поведінку верховного головнокомандувача — президента України Володимира Зеленського — такої стійкості від нього ніхто не очікував.

Тобто — ми маємо суспільство, збройні сили і лідера. Це три ключові компоненти. До них можна додати міжнародну підтримку. Бо Росія за цих три дні опинилася в повній міжнародній ізоляції.

Зовсім хороша новина — те, що заходи Заходу — це інструмент, який має відтермінований у часі ефект.

Із вищезазначеного висновок такий: Україна виконала своє завдання. Бо протрималася три дні. І це дало можливість зупинити російські війська там, де вони зараз є. Це дало час міжнародній спільноті відреагувати. Наступне завдання — це вигравати час.

Було ухвалене правильне рішення відмовитися від першої пропозиції Росії щодо переговорів, а тепер вже і від другої. Це буде на користь Україні.

Щодо мого бачення розвитку ситуації. Російські війська взяли паузу для перегрупування, підведення ресурсів. Ця пауза тимчасова.

Сьогоднішня війна є абсолютно унікальною в історії, аналогів немає. Хіба що із тим, як все робив Гітлер. Однак тут ми маємо справу з агресором, який володіє ядерною зброєю і невідомо, як він із нею поведеться.

Зараз багато хто побоюється, що Україні загрожує розпад. Але я впевнений, що на разі загроза розпаду України, можливо, найнижча, якщо взяти сучасну історію. Навіть якщо враховувати той факт, що Росія захопила ще більші шматки української території. Це ще не завершений факт. Як тільки ми переможемо у цій війні, я думаю, що Україна стане єдиною і відновиться у межах, у яких була до 2014 року.

Отже, висновок такий. Якщо ми виграємо час, якщо запрацюють на повну силу санкції, у Росії піднімаються антивоєнні настрої. Критичним залишається питання — до якого останнього кроку може вдатися Путін. Світ ще ніколи так близько не був до ядерної катастрофи. Якщо нам все вдасться, то це питання навіть не кількох років, що з Росією буде зроблено те, що вона хоче зробити з Україною — її роззброять. Спершу фінансово, потім ресурсно. І тоді найбільш логічно буде порушувати питання про її демілітаризацію.

Джерело: