Україна може бити по РФ, але зброю США використовувати не буде. Інтерв’ю

Удари по військових об’єктах країни-окупанта Росії в Криму спричинили великий політичний ефект та паніку, незважаючи на те, що українська сторона поки що не взяла на себе відповідальність за них. Проте говорити про деокупацію півострова ще зарано. Водночас наразі українська армія має на озброєнні усі необхідні засоби для нищення ворога в тилу.

Україна має право завдавати ударів по об’єктах РФ не лише на своїй території, а на території самої Росії. Однак згідно з домовленостями з США, вона не буде використовувати для таких ударів саме американську зброю. Мета глави країни-агресора Росії Володимира Путіна в цій війні не є політичною, це маячня, а отже, він вестиме війну до останнього солдата чи рубля.


Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив співдиректор програм зовнішньої політики, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова, військовий експерт Олексій Мельник.


"Бавовна" в Криму спричинила паніку. На Керченському мосту утворилися затори з авто тих, хто хотів залишити окупований півострів, окупаційна влада навіть перекрила його на кілька днів. Як ви думаєте, що буде далі? Чи можна сказати, що деокупація Криму близько?

— Я думаю, що це надто передчасні і надто оптимістичні висновки щодо того, що відбувається на Кримському півострові. Водночас мушу визнати, що рівень паніки, який там виник, також дещо перевищує очікування. Можна говорити про політичні і стратегічні цілі, які Україні вдалося досягти, попри те, що наша країна не визнає цих ударів. Політичний ефект цих акцій значно перевищив очікування, які були.

Політичний ефект — що ви маєте на увазі?

— Я маю на увазі, що класика ведення війни говорить про те, що будь-які воєнні дії мають суто військові або військово-політичні цілі. Це не про те, щоб просто кудись стрільнути і щось знищити. Нормальне планування має цілі.

Метою удару по Новофедорівці було знищення запасів озброєння і літаків. У Джанкої, окрім знищення запасів, які там були, ставили мету ще й виведення з ладу, принаймні тимчасово, транспортної інфраструктури, підрив логістичного ланцюжка.

Не знаю, наскільки розглядали цей другий складник політичного ефекту, але тут треба визнати, що цей удар був надзвичайно ефективним з погляду досягнення політичних цілей.

Міністр Резніков зробив заяву про те, що Україна має повне право завдавати ударів по об’єктах ворога в окупованому Криму, оскільки йдеться про територію України. Зокрема, він наголосив, що озброєння, надане Україні Сполученими Штатами, не буде використовуватися по об’єктах в РФ, але щодо Криму таких обмежень немає. Яку саме зброю із тієї, що ми вже отримали від союзників, можна використовувати для знищення цілей на півострові?

— Це дуже цікаве питання, але я хотів би почати з іншого. Передусім, Україна має законне право завдавати удари по воєнних цілях РФ, в тому числі на території РФ. Якщо розглядати Крим або інші тимчасово окуповані території, то тут взагалі ні в кого не повинно виникати жодних сумнівів і застережень.

Це також важливо розуміти під час обговорення теми: чи матиме вплив на свободу дій України в плані завдавання ударів по російських цілях загроза проведення "референдумів" на окупованих територіях.

Дехто на Заході починає здіймати паніку, буцімто з моменту, коли Росія проведе "референдуми" й оголосить ці території своїми, на Україну начебто накладатимуться якісь обмеження. Це повний абсурд, що яскраво демонструється на прикладі Криму.

Далі — те, що стосується обіцянок чи домовленостей з нашими партнерами. Дійсно, є певні занепокоєння. У разі, якщо Україна завдаватиме ударів по території РФ, наше право на це не ставиться під сумнів, але це має бути не американська зброя, щоб не дати Росії приводу завдати удару по одній з країн-членів НАТО.

Ці застереження є доволі обґрунтованими, тому зобов’язань необхідно дотримуватися попри нюанси, які є.

Стосовно того, якою зброєю Україна може завдавати ударів по об’єктах у Криму, в далекому тилу ворога. Думаю, не принципова конкретна назва чи калібр. Головне, що треба розуміти — що Україна має засоби. Чи це наші диверсійні групи, чи це безпілотники турецького, українського, американського виробництва, чи це ракети українського і зарубіжного виробництва.

Тому я не став би заглиблюватися в тактико-технічні характеристики тих чи інших видів озброєння. Тим більше, що я підтримую позицію нашої влади, яка зберігає певну інтригу, не визнає цих ударів, не розкриває деталі.

– Washington Post опублікував матеріал, у якому йшлося про плани Путіна, які він будував до війни в Україні. Зокрема, це захоплення щонайменше половини нашої країни та усунення від влади або навіть фізичне знищення президента Зеленського. Чи можуть бути ці плани й досі на часі?

— Незважаючи на те, що цю публікацію зараз активно обговорюють, я не можу сказати, що ми цього не знали. Ці плани були відомі.

Якщо говорити коротко, то плани Путіна — це знищити Україну. А все решта — це вже нюанси. Вбити Зеленського чи захопити й привезти на якийсь "трибунал", вчинити те саме з іншими нашими офіційними особами, яку частину території України захопити… Є убивця, який хоче вбити свою жертву, а далі вже йдеться про те, яким способом він намагатиметься це зробити.

Найголовніше, що нам потрібно розуміти в цій ситуації, — що плани Путіна не змінилися, тому що це не політична ціль. Коли держава ставить політичну ціль і намагається досягти її воєнними засобами, вона може переглядатися. Але коли це не є політична ціль, а просто маячня однієї особи, її будуть досягати до останнього.

Путін намагатиметься досягти своєї цілі стільки, скільки йому дозволять. Поразка у цій війні означатиме кінець як політичного, так, найімовірніше, і фізичного життя Путіна. Тому погана новина в тому, що він, розуміючи ціну поразки для нього особисто, буде воювати до останнього солдата, до останнього снаряда, до останнього рубля.


Джерело:

Олексій Мельник

Співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки, координатор міжнародних проектів


Народився в 1962 р. в Хмельницькій області. Закінчив Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків (1984), Інститут іноземних мов міністерства оборони США (1993), Школу командирів ескадрилій Університету військово-повітряних сил США (1994), Курс управління повітряним рухом військово-повітряних сил США (2001), Королівський коледж оборонних наук Великої Британії (2007).

Робота:

1980–2001 р. — служба в Збройних Силах, підполковник запасу, учасник миротворчих операцій ООН (1996, 1997). Остання посада в Збройних Силах України — заступник командира авіаційної бази з льотної підготовки.

2001–2004 р. — Центр Разумкова.

2004–2005 р. — ДП «Укроборонсервіс».

2005–2008 р. — Міністерство оборони України, начальник організаційно-аналітичного управління забезпечення роботи міністра оборони України — перший помічник міністра оборони.

(044) 201-11-95

melnyk@razumkov.org.ua

oleksiy.melnyk