Навіть при тому, що основні сили і фокус зосереджені на фронті, потрібно продумувати вже зараз сценарій на майбутнє
Географія нашої міжнародної підтримки — це не лише колективний Захід, не лише США, країни НАТО, Євросоюзу. Якщо виходити з того, скільки країн доєдналося до форуму Кримська платформа, що проходив тиждень тому, то це понад 60 країн. Тобто — майже третина країн- — членів ООН. Оскільки кількість країн, які нас підтримують, постійно зростає (якщо дивитися на прикладі Рамштайну), то можна сказати, що в цьому таборі є такий консенсус: Україна не має зазнати поразки у цій війні.
Всередині цього табору підтримки України досі точаться практичні дискусії стосовно протидії агресії Росії. Якщо спростити (бо є багато нюансів), то для одного табору сенс підтримки України в тому, щоб вона завдала переконливу поразку Росії на своїй території. Інші все ще займають обережну позицію, мовляв, не можна принижувати Росію, бо її розгром загрожує важкими наслідками. І «не програшем» України вони бачать важкі компроміси для неї, насамперед, територіальні, аби і Україна начебто залишилася, і дати шанс Путіну особисто зберегти обличчя за рахунок заново захоплених територій.
Що об'єднує ці два табори? Обидва хочуть уникнути розширення географії цього конфлікту, ядерної катастрофи, третьої світової війни.
Я бачив низку дописів відомих авторів, що 8-го вересня відбудеться вирішальне засідання Рамштайну. На міг погляд, це дуже важливе зібрання. Там можуть бути ухвалені важливі рішення, але дещо наївно сподіватися, що якийсь один захід чи рішення зможе повністю переломити хід війни. Ці автори вважають, що далекобійні ракети ATACMS — це буде срібна куля, що дозволить українцям моментально змінити хід війни. Повторюся, що це перебільшене очікування. Але, повертаючись до того, які можуть бути ухвалені рішення, то звичайно, кожне з таких рішень, що розширює спектр і збільшує кількість наступального озброєння наближає бажаний для нас і для цивілізованого світу фінал.
Синхронізації санкцій проти РФ та постачання нам зброї не існує. Багато з тих заходів, що вживаються для протидії російської агресії проводяться за певними планами, відповідно до ухвалених політичних рішень. Є певні координаційні механізми, але темпи санкцій проти РФ що стосуються вуглеводнів, підлаштовуються під те, щоб це не завдало непоправної шкоди європейській економіці, що й без того перебуває у передкризовому становищі.
...
Джерело:
