19 лютого 2026 р. у Вашингтоні відбулося перше засідання нової міжнародної організації Ради миру (Board of Peace), яка за ініціативи американського Президента була створена місяць тому, у січні, на полях економічного саміту в Давосі. Тоді статут Ради підписали 19 країн Близького Сходу, Південної Америки, Східної Європи та Азії, і Д. Трамп зазначив, що Рада буде «одним з найвпливовіших органів, коли-небудь створених в історії світу». Нині інституція об’єднує близько 30 держав-членів.

Лютневе засідання Ради миру загалом було присвячене стабілізації ситуації в Секторі Гази. Д. Трамп оголосив про підготований країнами-членами пакет фінансово-економічної допомоги у розмірі $7 млрд і заявив, що США також зроблять внесок у $10 млрд. Водночас американський Президент презентував план розгортання в Секторі Гази міжнародних сил стабілізації, які очолять США, і повідомив про наміри Ради миру побудувати в Секторі потужну воєнну базу для 5 тис. військовослужбовців.

На перший погляд, цей захід загалом відповідає резолюції РБ ООН № 2803 від 17 листопада 2025 р. щодо підтримки Комплексного плану Д. Трампа з припинення конфлікту в Секторі Гази. Але реакція світової спільноти щодо створення Ради миру не без підстав була суперечливою і неоднозначною. Позиція країн — світових гравців, провідних країн Європи виявилася стримано скептичною з багатьох причин, зокрема щодо масштабу цілей і завдань новоствореної Ради та її статутних норм.

Які мотиви, сенс і мета цієї американської ініціативи? Чи слід вважати створення Ради миру початком масштабного переформатування системи міжнародних інститутів і в цілому нинішньої архітектури міждержавних відносин?

Повний текст у форматі pdf за посиланням