Маю великі сумніви стосовно добрих намірів Путіна. Якщо уважно вслухатися, то можна зрозуміти, що він мав на увазі
А мотивоване це рішення російського керівництва нездатністю виконати поставлене Путіним завдання. Міністр оборони РФ Сергій Шойгу спершу йому рапортував, потім Путін йому підіграв на камеру цим наказом відмінити штурм Азовсталі. Це зовсім не означає, що там припиняться бойові дії.
Швидше за все, на Азовсталь зараз посиплеться все, що можливо, — і авіація, і артилерія. Буде застосована «успішно відпрацьована» російська тактика у попередніх воєнних кампаніях. Я особисто бачу розвиток подій таким, а не якесь припинення вогню.
Якщо розглядати можливі варіанти деблокування наших сил у Маріуполі, в тому числі, аби захисники здалися у полон третім країнам, то цей останній варіант кілька тижнів тому вже був відкинутий Росією. Тоді з ініціативою влаштування морського коридору виступав президент Туреччини Ердоган. У Маріуполь мали зайти іноземні цивільні кораблі й забезпечити евакуацію цивільних громадян.
Щодо найгіршого сценарію для Маріуполя. Навряд, за таких обставин, є гарний сценарій. Тому найгірший сценарій назвемо реалістичним. В разі, якщо нашими військами буде ухвалене рішення виходити по цих запропонованих Росією коридорах, подальшу їхню долю важко передбачити. Бо окрім фільтраційних таборів, катувань та іншого нелюдського ставлення навряд чи Росія може щось гарантувати інше. Те ж саме стосується цивільних осіб, які заблоковані на Азовсталі. Бо за словами того ж самого Шойгу, минулої вони пропонували коридор між 16 та 17 годинами, але жодна цивільна особа не пішла звідти. Тобто, або вони про це нікому не говорили, або цього коридора не було, або ті люди, які там є, прекрасно розуміють, що є небезпека попадання до рук російським «освободітєлям» і там, у підземеллях заводу вони почуваються безпечніше.
Знову ж таки, я уважно прослухав цю розмову на публіку Путіна й Шойгу. Останній запросив чотири дні, і вони «завершат эту работу» — візьмуть під контроль Азовсталь. Це, очевидно, той термін, який Росія собі поставила, щоб зрівняти із землею Азовсталь, а вже потім заводити туди штурмові війська для проведення наземної операції.
Можливо наше військове командування має якийсь план по деблокації Азовсталі. Але пообіцяти те, що буде прорив і звільнення, а потім цього не зробити, це значно гірше, ніж говорити неприємну правду про те, що на це немає військової спроможності.
Ці кадри розмови дають цінну інформацію із внутрішньої кухні Кремля. Якщо президент Росії дає накази військовим, що робити з територією заводу, то він достатньо глибоко вникає у ці питання. Тобто особисто керує, причому на рівні мікроменеджменту. Це якраз той випадок, коли, за всіма законами воєнної науки, цього не мають робити політики. Якщо Путін туди втручається, то це свідчить про те, що війна в Україні — це його основний пріоритет, і він дуже добре обізнаний у ситуації. Це нам підказує, хто є людиною, яка зараз ухвалює рішення у Кремлі стосовно продовження чи припинення війни.
Паралельно з новиною про зустріч Путіна з Шойгу була новина, що так звана «народная милиция ДНР» запросила додаткові сили для забезпечення цієї ізоляції Азовсталі. Ще один висновок, який я зробив для себе, — Росія просто немає сил спецназу, щоб завершити операцію на території заводу, а також не має впевненості, що ця операція може бути успішною. Розмови Путіна про те, що він «заботится о людях» — повна туфта. Також, під час цієї наради, він поставив задачу про додаткові заходи підтримки для учасників операції. Це може бути підтвердженням того, що у російських військових є серйозна проблема з мотивацією.
Підкреслю, ніякого прояву турботи про наземні сили у цьому наказі Путіна «не штурмувати» немає. Бо навіть якщо туди кинути ті сили, які там є — ті 10 тисяч — то їх недостатньо. Бо ця інформація від представників так званої ДНР, що вони просять підкріплення, тому, що у них для цього не вистачає сил для блокування. Ми ж розуміємо, що це не «ДНР» вирішує, а їм наказали «озвучить». Швидше за все, по периметру Азовсталі буде блокування, а саму територію заводу будуть рівняти із землею.
В цілому, з тієї інформації, що є з нашого офіційного боку, і з того широких жестів, чи, радше, погроз, які пролунали з Кремля, на жаль, сценарій втрати і Маріуполя, і його захисників, доволі ймовірний.
Що ж після цього? Треба розрізняти, чи це можна буде назвати «контролем над містом», що його отримають росіяни. Бо втрата контролю над цією територією з боку центральної влади військових України — це не автоматично контроль над містом РФ. Це те, що на британських картах малюють — зона, яка поки що заштрихована. Тобто її не можна вважати повністю контрольованою Росією. Там зараз безлюдна територія, зруйнована, замінована, де Росія спробує провести парад на 9 травня акцію «Бессмертный полк». Такою, принаймні, була заява від призначеної ними представника місцевої влади.
Джерело:
