Олексій Мельник, Співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова
Віктор Замятін, Провідний експерт політико-правових програм Центру Разумкова
З огляду на те, що періодично в політикумі та експертному співтоваристві, як вітчизняному, так і зарубіжному, з`являються різні варіанти «планів врегулювання» російсько-українського конфлікту, вважаємо за необхідне запропонувати чіткі базові критерії, які дозволяють відрізнити підходи, що спрямовані на припинення воєнних дій, політичне врегулювання українсько-російського конфлікту, від тих, метою яких є ескалація конфлікту з його подальшою консервацією та «замороженням».
У першій графі — підходи, демонстровані державним керівництвом України, активною частиною українського громадянського суспільства, лідерами найвпливовіших країн світу та міжнародних організацій, експертною спільнотою. Вони вироблені на основі міжнародного права і національного законодавства України, відповідають національним інтересам України та спрямовані на зміцнення європейської і міжнародної безпеки.
В іншій графі — підходи, що найчастіше озвучуються державним керівництвом РФ, а також мас-медіа, політиками, на яких Кремль має вплив. Ці підходи спрямовані на перетворення українсько-російського конфлікту на постійну загрозу для регіональної і міжнародної безпеки і стабільності, а також на максимально можливе ослаблення України як держави і як суб’єкта міжнародного права, що прямо відповідає інтересам нинішнього державного керівництва РФ.
|
Позиція, спрямована на пошуки реального врегулювання |
Позиція, спрямована на послаблення України і створення постійної загрози для міжнародної безпеки |
|
1. Оцінка конфлікту |
|
|
Війна між Росією та Україною («гібридна війна», воєнний конфлікт) |
Громадянський конфлікт на території України між владою та населенням окремих регіонів держави |
|
2. Оцінка позиції РФ в конфлікті |
|
|
РФ — держава-агресор, сторона конфлікту |
Заперечення того, що РФ є стороною конфлікту і бере в ньому як пряму, так і опосередковану участь |
|
3. Оцінка т.зв. ДНР, ЛНР |
|
|
Терористичні організації, які не мають права представляти населення відповідних територій, не можуть бути стороною переговорів |
Представники населення відповідних територій, мають розглядатися як суб`єкти переговорів з Києвом |
|
4. Статус територій, контрольованих ДНР і ЛНР |
|
|
Території України, які є тимчасово окупованими і не мають іншого правового статусу |
Території самопроголошених утворень, які можуть претендувати на автономію чи особливий правовий статус (зокрема, суб’єктів майбутньої української федерації з правом вето стосовно зовнішньої політики держави та деяких інших питань) |
|
5. Пропозиція щодо федералізації України як засобу вирішення конфлікту |
|
|
Категорично неприйнятна, оскільки є засобом реалізації інтересів Росії на території України, відкритим втручанням в її внутрішні справи та не підтримується переважною більшістю населення країни. Натомість пропонується державна політика децентралізації (надання більших повноважень і інструментів органам місцевого самоврядування) |
Вимога федералізації або автономії самопроголошених утворень як єдиного шляху вирішення конфлікту |
