З урахуванням усіх обставин звільнення окупованого Криму шляхом просування українських Сил оборони з Кримського перешийка і далі є надзвичайно ризикованим і вимагатиме величезних ресурсів. Натомість є більш прийнятні варіанти. Зокрема, відрізання окупаційного угруповання в Криму від Росії, знищення Чорноморського флоту ворога, удари по Кримському мосту.
Це може призвести до того, що в певний момент країна-окупант Росія буде вимушена просити про переговори з Україною та запросити зелений коридор для виведення своїх військ. Саме тому не варто недооцінювати військово-дипломатичний шлях деокупації півострова. Незважаючи на те, що глава Кремля Володимир Путін у своїх публічних заявах не демонструє жодної готовності до такого кроку, є низка фактів, що можуть свідчити про підготовку до здачі Криму. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив співдиректор програм зовнішньої політики, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова, військовий експерт Олексій Мельник.
– Колишній спецпредставник США в Україні Курт Волкер заявив, що Україна вже зараз може розпочати процес деокупації Криму. На його думку, першочерговим завданням є ізоляція півострова від Росії. Для цього необхідно завдавати ударів по Кримському мосту та знищити базу Чорноморського флоту РФ в Севастополі. Яка ваша думка з цього приводу?
– Курт Волкер описав один із можливих сценаріїв звільнення Криму. Але я хотів би наголосити, що це один із сценаріїв. Власне, він перерахував компоненти успішної операції зі звільнення Криму. Варіант проведення операції, коли українські війська намагатимуться просто рухатися від Кримського перешийка всією територією Криму, є надзвичайно ризикованим і надзвичайно ресурсоємким. Вірогідність проведення такої операції з багатьох причин практично близька до нуля.
Тому ми можемо припускати, що нашим військово-політичним керівництвом розглядаються різні сценарії, різні варіанти того, як можна здійснити деокупацію.
Заяви про можливий військово-дипломатичний шлях викликали бурю критики, як на мене, не заслуженої. Насправді це доволі реалістично. Те, про що сказав Курт Волкер, – це, по суті, створення умов для того, щоб у певний момент Росія була змушена сісти за стіл переговорів. До того ж декларація України щодо готовності до переговорів не буде свідченням того, що наша країна буде налаштована на невигідні для себе компроміси.
Отже, підсумовуючи, можна зазначити, що оптимальний варіант – це створення таких умов шляхом відрізання Криму від постачання, насамперед товарів військового призначення, перекидання військ, за яких Росія не матиме жодного виходу, окрім того, щоб домовлятися з Україною про забезпечення зеленого коридору для виходу окупаційних сил і тієї частини цивільних, які з зрозумілих причин не можуть залишитися на території Криму, який контролюватиметься українським урядом.
– Але ми бачимо із публічних заяв Кремля, що там не розглядають жодного варіанта програшу в цій війні та втрати Криму. Ми не бачимо й натяків на те, що окупаційна влада готова йти на якісь компроміси з Україною. На вашу думку, коли ця точка неповернення буде пройдена у свідомості глави Кремля Путіна та решти кремлівської верхівки?
– Ситуація змінюється. Якщо до початку масштабного вторгнення позиція глави Кремля була абсолютно категоричною – що тема Криму закрита, то зараз, навіть якщо в публічному просторі продовжується ця бравада про "Крым – Россия навсегда", то практичні дії, які відбуваються, зокрема, активна діяльність із розбудови оборонних укріплень, той факт, що, по суті, усі військові цілі на території Криму стали досяжними для українських засобів ураження, свідчать про те, що півострів уже не є недоторканою територією, чого б хотіла Росія.
Додаткові маркери – це рівень бажання туристів відпочивати в Криму, збільшення кількості пропозицій з продажу нерухомості порівняно з попитом на купівлю тощо. Це практичні кроки, які є більш надійними індикаторами, аніж офіційні заяви.
Навіть наші західні партнери, які обережні в плані надання Україні спроможностей для атак на територію Росії, до питання Криму ставляться окремо.
Вважаю, Путін буде триматися цієї своєї позиції до останнього, тому що він прекрасно розуміє: Крим – це та остання крапля, яка виб’є крісло з-під нього. Риторика Путіна є очікуваною. Але при цьому Росія готується до того, що Крим, очевидно, доведеться обороняти. Водночас на різних рівнях у Росії час від часу ставиться під сумнів успіх цієї "спеціальної операції".
– Секретар РНБО Олексій Данілов заявив, що нині немає ознак того, що Китай надає Росії зброю. Водночас видання The Washington Post повідомило, що нібито у злитих секретних документах Пентагону є інформація про угоду Китаю надавати Росії летальну зброю. На вашу думку, чи дійсно така угода могла бути укладена? Якщо так, чи може Китай піти на такий крок?
– Протиріччя між заявою Данілова та інформацією про витік інформації немає. Він говорить про те, що немає свідчень поставок китайської зброї. Можуть бути розмови, але підтвердити факт надання озброєнь наразі не можна. Це не стосується комерційних безпілотників чи деталей і комплектуючих, які Росія може закуповувати в Китаю без урядових домовленостей.
Час від часу з’являються алармістські заяви стосовно можливої військово-технічної підтримки Китаєм Росії, які згодом спростовуються. Мені здається, що все-таки Китай утримується від того, щоб надавати Росії озброєння чи боєприпаси. Так, є підтверджені факти передачі нелетального озброєння, можливо, також стрілецької зброї в невеликій кількості, але це також не може рахуватися як повноцінна підтримка.
Втім у публічній площині відомо про останню зустріч Сі Цзіньпіна і Путіна, про візит міністра оборони Китаю до Москви. Найімовірніше, було дано сигнал про те, що Китай і надалі зберігатиме умовний нейтралітет.
– Останнє запитання – щодо святкування 9 травня в Росії. Зараз на околицях "імперії" спостерігається "парад скасування парадів", про що писав OBOZREVATEL. Зокрема, йдеться про Бєлгородську область, Курську та Брянську. У Росії це пояснюють тим, що нібито велика кількість військової техніки та військовослужбовців може "провокувати противника". Чи вважаєте ви, що сьогодні так само, як і Крим, території РФ поблизу кордонів України більше не є недоторканими? Чи дійсно українські Сили оборони можуть скористатися парадами?
– Насамперед парад має величезне символічне значення. За останні роки Росія надала цьому параду надзвичайно велике символічне значення – це і військовий парад, і маніфестації, і "безсмертний полк". Російська влада сама надзвичайно високо підняла градус суспільної уваги до цього параду.
Це працювало доволі ефективно як інструмент мобілізації, мілітаризації російського суспільства. Як це часто буває, виправдався принцип "бійся своїх бажань". Зараз Росія опинилася в ситуації, коли вимушена скасовувати ці паради.
Ініціатива надходить начебто від місцевих органів влади, що не виключається. Але водночас, якби з Кремля надійшла вказівка проводити, вони б не могли заперечити. Росія – це ж "Радянський Союз 2.0". Одразу після Чорнобильської катастрофи в Києві проводили демонстрації на 9 травня. Якщо буде команда, вони проводитимуть паради навіть за умов реальної загрози атак на ці колони.
Отже, це може бути викликано не стільки міркуваннями безпеки, скільки тим, що зараз російська влада не впевнена в тому, що парад викликатиме саме ті емоції, які були раніше. На тлі поразок в Україні чи відсутності прогресу, сумнівів стосовно того, що "все идет по плану", це брязкання зброєю зараз викликає зовсім інші емоції.
До речі, це не просто моє припущення. Цьому є підтвердження. Наприклад, у глибинці Росії, де почалося тренування до параду, народ ставить місцевій владі дуже незручні запитання, хай навіть і тихо. Але в будь-якому разі це не та реакція, яку хотілося б мати керівництву.
Що стосується реальної загрози для прикордонних регіонів, то, до прикладу, на офіційному сайті обласної влади Бєлгородської області є повідомлення про обстріли. Звичайно, це подається як атака на цивільні об’єкти, але ми прекрасно розуміємо і росіяни здогадуються, що Україна не стріляє просто по якомусь селу.
На території Бєлгородської області десятки сіл просто виселені – всіх жителів примусово евакуювали, ці населені пункти зайняті військовими, там стоять позиції. І Україна у відповідь на атаки ці позиції обстрілює. Це вже стало своєрідною нормою. Наприклад, вчора (16 квітня. – Ред.) була атака на об’єкти інфраструктури в самому обласному центрі Бєлгорода.
Тому щонайменше територія Росії на глибину досяжності української артилерії – це де-факто зона бойових дій. Звичайно, за таких умов, мабуть, проведення параду після того, як напередодні стався вибух, виглядатиме якось не дуже по-святковому.
Джерело:
