Кому вигідно нагнітати ситуацію щодо транзиту російської нафти до Угорщини та Словаччини?

Відоме видання Politico нещодавно вийшло із статтею із промовистою назвою "Угорщину очікує паливна криза." Звинувачується у цьому українська влада, яка у січні місяці, нібито, встановила санкції щодо транзиту нафти територією України для компанії Лукойл, що поставляє нафту до Угорщини й Словаччини.

Начебто, такі дії української сторони можуть призвести до великого дефіциту нафти на угорських НПЗ компанії MOL та до стрімкого зростання цін на нафтопродукти в країні. При цьому, міністр закордонних справ РФ С.Лавров пообіцяв його угорському колезі П.Сіярто допомогти цю проблему вирішити через пошук інших шляхів поставок.

Масло у вогонь у цій же статті Politico підлила експертка з Центру східних досліджень Ілона Ґізінська. Вона сказала, що угорці можуть зіткнутися з захмарними цінами на енергоносії та дефіцитом електроенергії всього за кілька тижнів, якщо не буде знайдено рішення. Однак, відразу виникають деякі питання із цього приводу.

По-перше, компанія оператор із транспорту нафти Укртранснафта немає прямих контрактів із окремими нафтовидобувними компаніями РФ. Вона уклала у 2019 р. Угоду на послуги із транзиту нафти із російською нафтопровідною компанією Транснефть. Угода діє у період 2020–2030 рр. Своєю чергою, Транснефть укладає контракти на транспортні послуги із Лукойлом, Роснефть, Сургутнефтегаз та іншими. Тобто, Укртранснафта немає жодних правових відносин із російськими нафтовидобувними компаніями. Це офіційно підтвердив представник Укртранснафта журналу Форбс.

По-друге, представник Укртранснафта повідомив, що ніяких обмежень із транзиту нафти компанія не впроваджувала. Це ж саме підтвердила й словацька сторона.

По-третє, ніякої катастрофи для угорських споживачів не станеться, навіть, якщо й припиниться транзит нафти компанії Лукойл територією України до Угорщини, оскільки ця країна має можливості отримувати нафту за альтернативними маршрутами, зокрема, із Хорватії. Водночас, ніхто не забороняє MOL укладати контракти на постачання із іншими російськими нафтовими компаніями.

Як відомо, у 2015 р. MOL завершив модернізацію, збільшення потужностей системи «Адріа-Дружба» з метою розширення можливостей прокачування нафти з Адріатики. Тобто, технічні можливості брати нафту з середземноморського ринку через хорватський термінал “Адріа” для поставок на угорські НПЗ існують.

Яка ж мета усього цього нагнітання напруги? На мій погляд, Кремль свідомо за допомогою своїх угорських та словацьких партнерів роздмухує уявний конфлікт для того, щоб посилити антиукраїнські настрої серед громадян Угорщини й Словаччини для виправдання блокади їхніми урядами військової допомоги Україні та її євроатлантичній інтеграції. Підтвердженням цього стала нещодавна погроза міністра закордонних справ Угорщини П.Сіярто про подання позову в суд проти України щодо нібито порушення нею Угоди про асоціацію з ЄС.

Україна після початку широкомасштабної агресії мала повне право впровадити санкції на транзит російської нафти, але цього не зробила через прохання ЄС й зобов’язання Угорщини, Словаччини й Чехії до 2027 р. забезпечити припинення поставок російської нафти шляхом диверсифікації.

Володимир Омельченко

Директор енергетичних програм


Народився в 1967 р. в Києві.

Освіта:

Київський політехнічний інститут, факультет хімічного машинобудування (1992).

Автор понад 50 наукових і публіцистичних праць. Брав участь у розробці та здійсненні міжнародних енергетичних проектів та наукових дослідженнях міжнародної енергетичної політики.

Робота:

У 1992–1996 р. працював на різних посадах в галузі машинобудування;

1997–1998 — головний фахівець відділу нафтової, газової та нафтопереробної промисловості міністерства економіки України;

1998–2003 — НАК «Нафтогаз України», очолював напрям транспорту нафти;

2004–2007 — головний консультант Національного інституту проблем міжнародної безпеки РНБО України;

з лютого 2007 р. — експерт Центру Разумкова, з 2013 року — директор енергетичних програм.

(044) 206-85-02

omelchenko@razumkov.org.ua

volodymyr.omelchenko