Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко в ефірі «Радіо Свободи» розповів про вразливі місця української енергетичної системи і перспективи розв’язання конфлікту довкола постачання російського газу в Україну.
— Чи є в принципі в української і в російської сторін можливість якимось чином вирішити питання постачання російського газу? Чи політизованість цього питання обіцяє все ж таки швидше пошук Росією якихось можливостей, щоб його не постачати, ніж реальне знаходження порозуміння?
Треба розуміти, що для Росії газ насамперед розглядається, як військово-політичний чинник у її відносинах не тільки з Україною, а взагалі з ЄС. І тому для Путіна на першому місці в пріоритеті військово-політичні завдання стосовно транспортування і постачання в Україну газу.
І «Газпром» є лише елементом, тобто певним таким «загоном» економічного тиску на Україну, на європейські країни. І не можна розглядати це питання лише з економічної точки зору. Тому що економіки тут ніякої немає.
Тобто завдання яке? Змусити газовою зброєю Україну підписати невигідні угоди і змінити свій вектор політичного розвитку. Це стратегічне завдання, яке стоїть перед «Газпромом», яке Кремль ставить перед ним.
Ви ж знаєте, якщо «Газпром» погодиться на 269 доларів, навіть боргових, тоді це достатньо потужний аргумент буде у Стокгольмського арбітражі. Тому що буде зрозуміло, що та ціна, яка пропонувалася раніше, 385 чи 450, абсолютно є нереальною. Я щось не дуже впевнений, що «Газпром» на це піде.
Я думаю, що там є достатньо багато «підводного каміння», якого ми не бачимо. І все це не є ще сформовано.
Яка головна мета «Газпрому» наразі? Це створити якусь таку схему, як «РосУкрЕнерго», але в новій інтерпретації, в яку втягнути наближені до української влади сили. І таким чином відновити ті схеми, які раніше були, щоб висмоктувати в України всі економічні ресурси і зав’язати всю нашу еліту на «газовому гачку», і таким чином Україна просто перекреслила би свій шлях у Європу.
— Так це ж не нова схема. Таке весь час.
Так. Так ось, цю схему хочуть продовжити, але в новій обкладинці. Це стратегічна ціль «Газпрому» і Росії — відновити цю схему.
Але ставляться такі умови, які в принципі на сьогодні неприйнятні. Наперед заплатити, вибачте, більше мільярда доларів.
Ми насамперед повинні захищати свої інтереси. Не надто прислухатися до пана Еттінгера. Тому що треба розуміти, що пан Еттінгер не захищає інтереси України, він захищає інтереси свого бізнесу, своїх представників. І хто такий Еттінгер? Це, з правової точки зору, ніхто. Це не суд, ніхто. Він може мати свою точку зору.
— Ну, він є посередником.
Так, посередник. Але цей посередник, який фактично хоче віддати інтереси України, пожертвувати інтересами України за благо споживачів Європи.
Тобто де Україна візьме ці гроші? Вибачте, Україна втратила від цього конфлікту десятки мільярдів доларів. Хто поверне ці гроші для України? Де Україна зараз візьме ці більше, ніж 3 млрд. доларів США? Мені незрозуміло.
— А це питання переговорів реструктуризації боргу.
Поки що Росія не хоче. Вона хоче відразу отримати спочатку 2 млрд., а потім ще один.
— Ні, це є питання бажання з питанням переговорів. Або ми взагалі відмовляємося від російського газу, але, кажучи, ми не можемо цього зробити, але...
Ні, переговори потрібно вести. Але мені здається, що ці умови, які пропонує Росія, щоб ми сплатили фактично так звані борги і закуповували газ, я вважаю все ж таки, за суттєво завищеною ціною, при тому за передоплатою, при тому треба знати, що ця знижка дається постановою уряду Росії, у будь-який момент може бути змінена, це фактично є кабальні умови для України, абсолютно є невигідними на сьогодні.
— Так. Звичайно, Європа, якщо ми не будемо пропускати російський газ, змінить свою систему газопостачання і обійдеться без нас і без Росії. Це теж треба розуміти. Тут втрачає тільки транзитер і продавець, а зовсім не покупець.
Ні, покупець теж втрачає, бо він буде змушений купувати газ через термінали зрідженого газу за іншими цінами. Значно вищими.
— Мені здається, що можна сказати кожному громадянину України: якщо ми хочемо мати енергетичну незалежність, то ми маємо платити стільки, скільки воно коштує. Якщо ми вважаємо, що воно стільки не коштує, маємо закуповувати в іншого продавця. І все!
Абсолютно. Але тут є одне «але». Чому НАК «Нафтогаз» і чому державна компанія повинна турбуватися про закупівлю палива для приватних суб’єктів господарювання? Хай пани Ахметов, Фірташ та інші їдуть до Москви, в Туркменістан, в Узбекистан, куди-завгодно і доводять свою ефективність.
Так. Хай власники підприємств самі думають, чи переходити на вугілля, чи вкладати в енергозберігаючі технології, чи у диверсифікацію. Це їхні проблеми! Чому держава повинна весь час, як кажуть, думати про власників приватного бізнесу?
— Ось ми не виплатили борг Росії. І зараз не купуємо газу у Росії. Але ми були найбільшим покупцем газу. А на фінансовій системі Росії це не відгукується? Чи вони вже, може, користуються своїми валютними резервами?
І ще. Якщо у нас буде так холодно у квартирах, ми у три рази більше будемо сплачувати за тепло?
Так, Україна другим ринком для «Газпрому» була завжди після Німеччини. І десь 12-13 млрд. доларів Україна весь час сплачувала «Газпрому» за спожиті енергоресурси. І, безумовно, це відображається на російському бюджеті надзвичайно негативно.
Усього «Газпром» продає газу у Європу на 40-50 млрд. У залежності від цінової кон’юнктури та обсягів продажу. Тобто без цих ринків «Газпром» існувати як компанія і розвиватися не може. І український ринок у цьому плані є одним із найважливіших. І втрата його для «Газпрому», безумовно, відображається на котируванні акцій дуже суттєво.
— А стосовно підвищення ціни газу для населення? Чи буде цей захід ефективним для забезпечення енергетичної незалежності України?
Ключова проблема та, що є така «чорна діра» — компанія НАК «Нафтогаз». Скільки там не підвищуй ціни... Так, тобто вся ця система постачання — скільки не підвищуй ціни, вони будуть просто у прірву йти ці гроші. І з держави ми повинні будемо компенсувати ці мільярди. У цьому році вже раз 43 млрд. перерахували через облігації в установчий фонд «Нафтогазу». Зараз 20 млрд. планують.
— 30-го. Учора мали погасити євробонди.
Так. Фактично «Нафтогаз» — це такий камінь, який тягне державу просто на дно.
