В офіційних і незалежних експертних оцінках дедалі частіше озвучується теза про «переломний момент» у російсько-українській війні
Оперативна ситуація як довкола Києва, так і на інших напрямках бойових дій в Україні вже декілька днів характеризується як статична. Російські наземні війська досягли певного рубежу і на разі не мають достатньо резервів для подальшого просування. Водночас українські оборонні спроможності є достатніми для стримування агресора, демонстрації важливих тактичних успіхів, але ще не достатніми для переходу до активнішого контрнаступу.
Тому найближчим часом, очевидно, навіть активні бойові дії матимуть переважно локальний характер і навряд чи кардинально змінять загальну ситуацію на землі. Нездатність досягти успіху на суходолі спонукає російське командування до нарощування тактики дистанційних ударів або ж так званої неконтактної війни — ракетних та авіаційних ударів з-поза зони досягнення українських засобів ППО та, можливо зниження рівня застосування авіації там, де є реальна небезпека враження для «путінських соколів».
В офіційних і незалежних експертних оцінках дедалі частіше озвучується теза про «переломний момент» у російсько-українській війні. Мається на увазі не якийсь конкретний день, а якісна характеристика стадії війни, коли одна сторона (агресор) практично вичерпала потенціал реалізації як початкових, так і відкоригованих планів т.зв. спеціальної операції. А інша сторона (українська оборона) ще не має достатньо ресурсу для перехоплення ініціативи. Таким чином, відбулася умовна «стабілізація» рівня інтенсивності бойових дій. Це стосується переважно наземної операції, оскільки Росія і надалі володіє чисельною військовою перевагу у повітряних силах і можливостях завдавання ударів за допомогою ракет і авіації. Водночас, маючи величезну чисельну перевагу, агресор так і не спромігся домогтися панування в українському небі.
Розглядаючи фактори, що можуть вплинути на подальший розвиток ситуації, слід насамперед згадати такі.
Відбулася умовна «стабілізація» рівня інтенсивності бойових дій
Перший — можливості залучення додаткових резервів. Твердження про вичерпання ресурсів противника не означає, що Росія їх вичерпала загалом. Відбувається інтенсивне підтягування резервів за рахунок перекидання військ, зокрема, із Далекого Сходу та інших віддалених регіонів, з Нагірного Карабаху. Ці сили — на підході. Наприклад, зі сторони Ростовської області (за даними незалежних джерел невійськової розвідки, що базуються на супутникових знімках), ці резерви можуть прийти в район Маріуполя вже за два дні.
Росія інтенсивно проводить мобілізацію як на окупованих територіях ОРДЛО, так і приховану мобілізацію на території самої Росії. Хоча це переважно є «гарматне м’ясо», яке навряд чи вплине на бойовий потенціал, але все одно відволікатиме українські ресурси.
Другий — імовірність вторгнення ЗС Білорусі на найбільш загрозливому для Києва напрямку. Наразі ще не ясно, як поведе себе найближчими днями чи годинами Білорусь, або ж точніше Лукашенко, а також варіанти дій білоруських військових і реакції білорусів на такі дії. Залучення білоруських підрозділів може змінити оперативний баланс сил на північному напрямку не на користь України, або ж запустити несподівані для тандему Путін-Лукашенко процеси, що призведуть до стратегічних наслідків.
Третій — здатність України тримати оборону і накопичувати сили для переходу у контрнаступ. Критично важливою є готовність партнерів зберігати та нарощувати комплексну підтримку України, насамперед постачання Україні озброєнь, матеріальних ресурсів. Як нещодавно сказав президент Володимир Зеленський, те, що нам дають на тиждень, витрачається за 20 годин. У цьому контексті важливо гарантувати безпеку ліній постачання. Поки що російське керівництво вдається лише до погроз, але не слід виключати більш активних дій, спрямованих на спроби перерізати канали постачання ресурсів із заходу до центру України та до лінії фронту на сході та півдні. При цьому, слід розуміти, що йдеться про ті ж самі шляхи, якими рухаються потоки біженців і гуманітарні вантажі. Сподіваюся, що наші партнери по НАТО зможуть зробити наступний рішучий крок у цьому напрямі при ухваленні рішень, які б частково компенсували неготовність закрити небо над Україною.
Джерело:
