Заступник генерального директора Центру Разумкова з міжнародних питань Валерій Чалий розповів в інтерв'ю новинній службі Бі-Бі-Сі про можливі наслідки односторонньої денонсації Росією угод стосовно Чорноморського флоту, а також про кроки, які міг би зробити Київ.

Очевидно, одностороннє рішення, яке зараз приймається Росією, — це наступний виклик двостороннім відносинам, усім базовим договорам, які досягалися шляхом складних компромісів.

Я нагадаю, що угоди про перебування ЧФ на території України підписувалися 1997 року як частина великого компромісу, в якому, в тому числі, Росія гарантувала територіальну цілісність та суверенітет України. По суті, це руйнує усі ці досягнення двосторонньої співпраці з Росією, які були зроблені за останнє десятиліття. Крім того, виникає багато питань стосовно міжнародно-правового забезпечення такого рішення.

Самі угоди містять механізми відмови від їхньої реалізації, але Росія не дотрималася всіх тих механізмів. Я вважаю це певним викликом і намаганням якомога швидше закріпити у юридичній площині анексію Криму.

Крім того, це порушує багато питань у системі гарантування європейської безпеки. Зрозуміло, що зараз недостатньо тільки відмовитися від угод. Справа в тому, що цими угодами створено механізм, створені певні баланси, є багато додаткових угод, а сам підхід односторонніх дій абсолютно неприйнятний для взаємодії двох великих сусідів.

— Чого намагається досягти Росія такими кроками?

Очевидно, Росія, яка завжди виступала проти денонсації цих угод і, більше того, наполягала на їхньому продовженні, зараз, після анексії українських територій, намагається якомога швидше зруйнувати всю попередню двосторонню базу відносин — у площині політичних відносин, і в площині безпеки — і юридично закріпити свою присутність у Криму. Цілі очевидні.

Хоча наголошую, що так просто відмовитися від цього комплексу відносин і балансів, які були досягнуті раніше, навряд чи вдасться одним рішенням Держдуми Російської Федерації.

— Як у такій ситуації варто було б діяти Україні? Звертатися до міжнародних судів?

У даному випадку, коли продовжується стан анексії частини території України, очевидно, що будь-які кроки навряд чи можуть базуватися на чіткому міжнародно-правовому механізмі.

Інша справа, що, реалізуючи взаємодію з інших напрямків, за всіма контактами, які зараз відновилися, я вважаю, що слід ставити це питання дуже гостро. Інакше, я не бачу сенсу вирішувати інші питання, зокрема економічні й енергетичні, якщо будуть такі подальші односторонні дії Росії у сфері безпеки і політичних стосунків.

— До яких саме кроків може вдатися Україна?

Очевидно, у зв'язку з таким рішенням потрібно вносити зміни до Конституції у частині перебування іноземних баз на українській території. У перехідних положеннях Конституції містилася ця позиція стосовно Чорноморського флоту і зараз українська сторона має взагалі зняти цю позицію з Конституції.

У перспективі, коли, я впевнений, Крим де-факто повернеться під управління Києва і у конституційне русло, тоді автоматично закривається взагалі питання можливості перебування іноземних баз на українській території. І ініціатором цього стала Російська Федерація, а не Україна.