Співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник у статті в часописі «Новое время» розповів про те, чому українській стороні важливо було оголосити перемир’я і чого слід очікувати від Росії у конфлікті на Донбасі.
Уже найближчим часом стане зрозуміло, хто ефективніше використав десять днів перемир’я — українські військові чи бойовики.
Сподіваюся на те, що перегрупування і нарощування контингенту української армії на Сході принесуть свої плоди, і ми, нарешті, зможемо говорити з терористами з позиції сили.
Це перший ключовий момент. Другий — чи варто було взагалі оголошувати перемир'я, яке виявилося однобічним і привело до нових жертв. Я вважаю, що так. Українська сторона продемонструвала готовність вирішувати питання мирним шляхом. Це побачили наші західні партнери. Це побачила Росія, хоча сумніваюся, що в Кремлі оцінили такий жест доброї волі.
Але головне — це побачили жителі східних областей. Тепер вони знають, що в офіційного Києва мирні наміри, і він готовий до переговорів, готовий захищати населення Донбасу. Навіть не дивлячись на ту високу ціну, яку довелося заплатити, — життя 27 українських солдатів, загиблих за час однобічного припинення вогню.
Отже, цей крок, на жаль, був абсолютно необхідний.
Ми не знаємо всіх деталей ухвалення рішення. Але всі розуміють, що воно приймалося в дуже важких умовах.
Стояла проблема з браком сил, недоліками постачання і умовами, в яких доводилося битися українським військовим: адже велика частина місцевого населення налаштована проти них. Зараз вже неважливо, чому так сталося. Хоча я вважаю, що справа в дефіциті об'єктивної інформації про те, що відбувається. До того ж, українські силовики щодня ризикують своїми життями, аби не допустити ще більших втрат серед мирних жителів, а це непросто.
Свою роль зіграв і тиск ззовні. І я говорю не лише про Росію. Європа — не Євросоюз в цілому, а окремі лідери, зокрема Франція і Німеччина, панічно бояться війни. Тому вони наполегливо і безперервно штовхали Україну за стіл переговорів. Навіть не дивлячись на те, що другої договороздатної сторони на переговорах бути не могло. Які з терористів парламентері? І Європа це прекрасно розуміла, але продовжувала тиснути.
Ми повинні були продемонструвати добру волю, і ми це зробили. Наші солдати майже десять днів не стріляли у відповідь. І зараз всім доведеться визнати, що для відновлення АТО були реальні, об'єктивні причини.
Реакція Кремля на припинення перемир'я, звичайно, частково передбачувана. Путін, виступаючи перед послами в Росії, левову частку часу витратив на розповіді про те, яка погана Україна. І як РФ неухильно дотримує міжнародні договори. Звучить абсурдно, але там про це говорять цілком серйозно.
Всі ми знаємо, що ключ до припинення конфлікту — в Кремлі. Як тільки Росія припинить забезпечувати бойовиків зброєю, технікою і грошима, ситуацію можна буде взяти під контроль. Хоча і залишається фактор невизначеності.
Путін зараз здатний на будь-яке алогічне рішення. І не слід забувати про потужне військове з'єднання, яке зараз стоїть не далі ніж у 50 кілометрах від кордону з Україною. Я не здивуюся, якщо Путін вирішить висунути ці війська до нас під виглядом миротворців: він і раніше вельми вільно трактував своє право на втручання у справи інших країн.
Як відреагує Європа, якщо справа дійде до відкритого, масштабного конфлікту? Чи буде введений третій етап санкцій? Думаю, треба пам'ятати: попередні два етапи санкцій, хоч і мали певний ефект, не зупинили Путіна від деструктивних дій.
Якщо справа дійде до відкритого конфлікту, то нас чекає повноцінна війна з численними жертвами з обох боків. Домовлятися не буде про що, а наслідки не зможе контролювати вже ніхто.
