У найближчі дванадцять місяців можуть скластися потрібні геополітичні передумови
Але без широкомасштабної армійської операції визволення неможливе, вважають військові фахівці. І тоді постає найважливіше запитання: чи змогла українська армія за понад три роки набути того рівня боєздатності, щоб виконати своє головне призначення — визволити ті частини української землі, Донбас, Крим, які сьогодні контролює сусідня Росія? — запитує газета Експрес.
Внутрішні потрясіння, які неминуче чекають Росію напередодні тамтешніх президентських виборів, можуть відкрити для нас нове вікно можливостей. Альтернативу багатомісячним і беззмістовним переговорам у Мінську, які ні на йоту не наблизили нас до реального повернення окупованих територій (без збереження російського контролю над ними де-факто). Це вже зрозуміло всім.
І тоді в нас на столі залишається один варіант — визволяти Донбас самотужки. Бо вже зрозуміло, що ”якось само вирішиться” — не спрацює, за свою землю треба воювати.
Але коли настане час "х"? Чи ми готуємося до нього? І чи варто боятися Росії, якщо воюєш за своє?
— Чи є у вас відчуття, що Україна робить помилку, поставивши проблему окупованих територій на довгу паузу і чекаючи, що з часом вона якось розв’яжеться?
Д. Снєгирьов: — Ми справді відпустили ситуацію за течією і спостерігаємо, чи само воно розсмокчеться. Ні — само не розсмокчеться. Це Росії вигідний заморожений конфлікт на Донбасі — мати постійну зону нестабільності й воєнної напруги в Україні. Мусимо шукати виходи із ситуації. Але, на жаль, варіантів не так багато. Ми перепробували все. Залишається тільки визволення.
— Який варіант дій з визволення Донбасу з-під окупації був би найбільш ефективним для нас?
О. Жданов: — Звичайно, воєнний. На сьогодні українським військам під силу розбити те збройне угруповання, яке є на Донбасі.
— Це вороже угруповання нині становить 40 тисяч осіб на папері. Українського війська в цьому районі приблизно стільки ж. Формально Збройні сили України становлять 250 тисяч осіб, плюс Національної гвардії — 50 тисяч. Реально ж приблизно 150 тисяч — це війська, які здатні вести наступальні дії. Тобто можливо досягнути трикратну перевагу над ворогом, що, відповідно до військової теорії, є потрібною для досягнення результату в наступі. Крім того, маємо 150 тисяч резервістів першої черги. А загалом під загальну мобілізацію в Україні підпадає 900 тисяч осіб.
О. Мельник: — Я не згоден, що це правильний шлях. Слід зазначити, що оце 40-тисячне угруповання на Донбасі має потужне озброєння, приблизно 500 танків, тисячі артилерійських систем різних калібрів. І не можна забувати, що безпосередньо на кордоні з Україною зосереджено майже вдвічі більше російського війська, тобто приблизно 80 — 90 тисяч осіб. Контингенти, які є по два боки кордону, треба розглядати як єдину силу, керовану з єдиного центру.
Тільки б Україна пішла в наступ, це 100-відсотково мало б наслідком пряме вторгнення основних регулярних сил ворога і застосування значно більшої кількості особового складу, широкого спектру озброєнь, у тому числі військово-повітряних. Також не можна виключати, що Росія могла би вдатися до застосування тактичних ракет, чим Путін особисто погрожував два роки тому.
Наступальна операція мала б також тяжкі наслідки в плані наших людських втрат, адже Донбас — це суцільні міські агломерації. Я вже не говорю про руйнування інфраструктури.
