Співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Михайло Пашков в ефірі каналу «Соціальна країна» розповів про концепцію зовнішньої політики Росії, допомогу Європейського Союзу для України, а також про відмінності між українцями і росіянами.
— Михайле, нещодавно Президент Росії Володимир Путін виступив зі щорічним посланням. Як Ви вважаєте, чи варто Україні звертати увагу на його виступ?
Звичайно, варто, обов'язково. Глава Російської Федерації, виступивши зі щорічним посланням, визначив низку напрямків, які стосуються, зокрема й України. Я думаю, що цього цілком достатньо, щоб звертати увагу на його виступ. З іншого боку, як мені здається, новацій у виступі з приводу України не було. Президент Росії висловив ті позиції, які виражав і раніше.
Кажучи про позицію Росії стсовно України, я б виділив три етапи еволюції. Перше — це м'яке переконання в євразійській інтеграції.
Другий — жорсткий примус у поєднанні з фінансово-економічними методами.
Третій етап — силова агресія. Базовим елементом російської політики є блокування європейської інтеграції України, яка руйнує російські інтеграційні плани на пострадянському просторі.
— На Ваш погляд, чому для Росії так важливо відновити імперію?
Давайте розглянемо всі базові документи Російської Федерації, які пов'язані із зовнішньою політикою: Концепція зовнішньої політики, Воєнна доктрина і перший указ Президента РФ у травні 2012 року. Сумарно у цих документах ідеться про те, що для Росії євразійська інтеграція на пострадянському просторі концептуально позначена головним пріоритетом зовнішньої політики. Це зафіксовано в документах.
У цьому плані Україна була ключовою ланкою. Йдеться про два так звані ядра інтеграції. Фінансово-економічне інтеграційне ядро — це Митний Союз, Євразійський Союз. Також військово-політичне ядро — ОДКБ (Організація Договору про колективну безпеку). Росія визначила зону пострадянського простору як зону своїх привілейованих інтересів. Україна виявилася в центрі двох інтеграційних хвиль. З одного боку, це Європейський Союз, з іншого боку, це Євразійський Союз.
Цього року відбулася важлива подія — підписання і ратифікація Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Це ключовий базовий документ, який обумовлює стосунки між Україною і ЄС на довгі роки. Сьогодні цей документ для України є життєво важливим. Він є однією з базових конструкцій розвитку держави на довгострокову перспективу. Йдеться про комплексні реформи у найрізноманітніших сферах. Насамперед це соціально-економічна сфера. Це реформа правоохоронних органів, судової системи. Це трансформація у сфері енергетики, а також в туризмі і космосі. Визначені чіткі параметри, за якими країна повинна розвиватися у контексті реалізації цієї Угоди. Цей документ відкриває нам шлях до європейського співтовариства. У перших розділах цього документа йдеться про співпрацю у сфері безпеки. Там є низка пунктів, в яких ідеться про спільну боротьбу з тероризмом. Сьогодні це дуже актуально. Реалізація цих пунктів для України має першочергове значення.
Сьогодні в російсько-українських відносинах існує низка червоних ліній, з приводу яких украй складно знайти компроміс. Передусім це Крим. Ця проблема сьогодні не має міжнародного політико-дипломатичного чи військово-політичного рішення. Це проблема на перспективу. Друга червона лінія — це європейська інтеграція України. З приводу цих питань сьогодні складно знайти компроміс з Росією.
— Якщо ми говоримо про допомогу Європейського Союзу і решти світової спільноти Україні, то про яку допомогу сьогодні йдеться? Що Україна вже отримала?
Україна вже отримала два транші від Європейського Союзу. Виділений пакет фінансово-економічної допомоги з боку США, Японії, Австралії, Швейцарії, Канади. Виділена певна гуманітарна допомога з боку ООН. Це значна допомога.
Ця допомога буде ефективною і продуктивною за двох умов. Перше — це реалізація внутрішньоекономічних реформ в Україні. Друге — ефективна боротьба з корупцією. Це принципово важливі сюжети. Допомога Україні з боку Заходу йде у різних напрямах. Це кредити, відкриття кредитних ліній, нові проекти, гранти, гуманітарна допомога.
— Як Ви думаєте, чи можливим є те, що конфлікт на сході України перетвориться на заморожений конфлікт на декілька років?
Недавно ми проводили опитування серед провідних українських експертів. Вони говорять про те, що є підстави вважати, що у певний момент конфлікт буде заморожений. Наскільки конкретно, сказати складно. Не можна виключати варіанту подальшої експансії. Про це говорять і експерти, і політики.
При цьому експансія Росії стосовно України може поширюватися на інші країни. В більшості випадків як приклад наводять Молдову і країни Балтії.
— Конфлікти на Донбасі і в Криму вирішуватимуться одночасно? Або ж питання з Кримом розглядатиметься лише після врегулювання ситуації на Сході?
Крим — це довгострокова проблема, яка має абсолютно інші механізми розв’язання. В цьому випадку Росія просто прийняла Крим до свого складу, а світ і Україна не визнали цього рішення.
У Донецькій і Луганській областях, своєю чергою, йдуть військові дії. Там передусім необхідно припинити вогонь. Мінські домовленості саме це і передбачають — припинення вогню, обмін полоненими, відведення артилерії. Головна умова, яка сьогодні не виконується, полягає у контролі за кордоном.
Одним із найбільших негативів цього двостороннього конфлікту є людські жертви, територіальні втрати України, колосальні економічні втрати. Але також дуже важливим є те, що між громадянами України і Росії проліг глибокий вододіл.
80% українців вважають, що за останній рік стосунки між українцями і росіянами погіршилися. 70% українців ставляться до Володимира Путіна негативно. У Росії все навпаки. І це відчуження носить довгостроковий характер. Україна отримала важкий травматичний досвід, який украй складно буде залікувати.
