Олександр Деркач, інтерн Центру Разумкова, студент Національного університету «Києво-Могилянська академія»
Очевидно, що внутрішні процеси в США мають вплив і значення не лише для перспектив партнерства Києва і Вашингтону, а й для світової політики в цілому. На фоні тривалого блокування воєнно-фінансової допомоги Україні республіканською більшістю у палаті представників Конгресу, відбувся ряд подій, які можуть тим чи іншим чином позначитися на двосторонніх контактах.
Два відомі проукраїнські політики — В.Нуланд і М. Макконелл оголосили про свою відставку. Водночас, відбулися масштабні праймеріз, під час яких стало очевидним, що у 2024 році у президентських виборах в США братимуть участь нинішній і колишній президенти — Джо Байден і Дональд Трамп, боротьба між якими буде гострою і важкопрогнозованою. Паралельно лунають різного роду прогнози і версії щодо обрання Д.Трампом кандидата на посаду віце-президента, що може надати певне уявлення про стратегічні плани та підходи до зовнішньополітичних питань, включаючи підтримку України.
Отже, 5 березня Е.Блінкен повідомив, що В.Нуланд має намір піти у відставку з посади заступника держсекретаря з політичних питань. Вона є одним з досвідчених і авторитетних американських дипломатів, послідовним прихильником України. Свого часу В.Нуланд підтримала Євромайдан. Вона виступала за всебічну підтримку Києва у протистоянні російській агресії, лобіювала підтримку і відродження української економіки тощо.
Також у відставку йде Мітч Макконнелл — лідер республіканців у Сенаті США. Він не братиме участь у перевиборах на цей пост, котрі відбудуться наприкінці року. М.Макконнелл здійснював продуктивну співпрацю з демократами в Сенаті, міг сперечатися з Д.Трампом, активно підтримував Україну та навіть дорікав Д.Байдену за нерішучість у наданні допомоги Києву. Зараз імовірнішими кандидатами на посаду лідера республіканців вважають трьох сенаторів. Це Джон Корнин, Джон Тун та Джон Баррассо. Корнин та Тун підтримують Україну, зокрема, вони проголосували за пакет допомоги. Водночас Баррассо, посідаючи більш скептичні позиції щодо Україні, голосував проти. Не відомо хто замінить М.Макконнелла, але, на жаль, не можна виключати, що підтримка України в Сенаті з боку республіканців дещо послабиться. Загалом ці відставки авторитетних і впливових проукраїнські налаштованих діячів є несприятливим фактором, наслідки якого нині складно спрогнозувати.
Іншою важливою внутрішньо американською подією були перемоги Д. Байдена і Д.Трампа у «супервівторок» в праймеріз своїх партій. Це з великою долею ймовірності означає, що саме вони будуть кандидатами на президентських виборах у 2024 році і нового загальнонаціонального політичного лідера в США принаймні поки не передбачається. Д.Трамп виграв у чотирнадцяти з п’ятнадцяти штатах (тільки поступився у Вермонті Ніккі Гейлі), в той час як Байден виграв у всіх п’ятнадцяти штатах. Нині Трамп має певну перевагу за результатами опитувань, але ситуація є динамічною.
У цьому контексті слід звернути увагу на дискусії щодо кандидатури у віце-президенти від республіканців. Кого вибере Д.Трамп? Зрозуміло, що пост віце-президента важливий у т.ч. як гіпотетичного дублера чинного президента. Загалом, ця посада свідчить про певні орієнтири і характер майбутньої політики Д. Трампа (у випадку його перемоги) всередині країни і на світовій арені і зокрема, на українському напрямі.
У лютому Д.Трамп оприлюднив короткий список можливих кандидатів у віце-президенти. У списку зазначені: Рон ДеСантіс, Байрон Дональдс, Тулсі Габбард, Крісті Ноем, Вівек Рамасвамі та Тім Скот. ДеСантіс має неоднозначну позицію щодо війни в Україні, Ноем та Дональдс виступають проти воєнної допомоги Україні, а Габбард та особливо Рамасвамі неодноразово розповсюджували проросійські наративи. Єдиний явний прихильник України в списку — це Тім Скот. Водночас, поза цим списком залишаються Еліс Стефанік, Лі Зельдін та Марджорі Тейлор Грін, які теж є можливими кандидатами. Стефанік та Зельдін є прихильниками України, чого не можна сказати про Гріна.
Очевидно, що внутрішні події і тенденції в США, з одного боку, не можуть не викликати занепокоєння (і не лише в Україні), зокрема на фоні тривалої «паузи» американської воєнно-фінансової допомоги Києву. З іншого — передвиборчі процеси містять як виклики, так і шанси. Для України стратегічно важливо зберегти двопартійну підтримку США, максимально уникати втягування у внутрішньополітичну передвиборчу боротьбу, просувати переговорний процес щодо укладення угоди про довгострокове співробітництво з США у сфері безпеки.
