Питання, що винесені на обговорення:

• завдання політичної освіти ветеранів;
• зміст, форми та методи політичної освіти ветеранів;
• суб’єкти політичної освіти ветеранів.

Учасники круглого столу

Учасники у студії

Юрій ЯКИМЕНКО, Президент Центру Разумкова, науковий керівник проєкту

Микола СУНГУРОВСЬКИЙ, директор військових програм Центру Разумкова, виконавчий керівник проєкту

Олексій МЕЛЬНИК, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки, координатор міжнародних проектів Центру Разумкова

Михайло МІЩЕНКО, заступник директора соціологічної служби Центру Разумкова, учасник проєкту

Ігор БАЛУБА,    керівник експертної групи з фахової передвищої освіти Департаменту довищої та вищої освіти Міністерства освіти і науки України, учасник проєкту

Олександр ЛІТВИНЕНКО, незалежний експерт, учасник проєкту

Галина ЗЕЛЕНЬКО, Перший віце-президент АПНУ, завідувачка відділу політичних інститутів і процесів ІПІЕНД ім. І.Ф.Кураса, доктор політичних наук, професор, член-кореспондент НАН України

БАЛАБАН Ростислав, провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса, кандидат політичних наук, член АПНУ

Остап СТАСІВ, голова ГО Відкритий університет майдану, керівник платформи дистанційної громадянської освіти, ветеран війни

Онлайн учасники

Онлайн учасники – 21, у тому числі: представники Офісу Президенту України, Національного інституту стратегічних досліджень, керівники Центрів ветеранського розвитку, представники університетів–члени АПНУ, профільних громадських організацій, німецьких політичних фондів (Фонду Ганнса Зайделя і Фонду Конрада Аденауера).

Модератор Микола СУНГУРОВСЬКИЙ

Головні тези виступів

У вітальному слові Президент Центру Разумкова Юрій Якименко висловив подяку Представництву Фонду Ганнса Зайделя в Україні за підтримку в реалізації цього проєкту, а також усім учасникам обговорення за їх участь у розв’язанні питання, пов’язаного з інтеграцією ветеранів війни в політичні процеси в Україні.

Якщо в попередніх проєктах з цієї тематики увага зосереджувалася переважно на вивчення  запиту суспільства і самих ветеранів, викликів їх участі в політичних процесах, то зараз ми перейшли до питань практичного впровадження механізмів політичної освіти ветеранів війни з метою зміцнення демократичної стійкості України. 

Проаналізувавши позитивні та негативні чинники з іноземного та вітчизняного досвіду, Центр Разумкова дійшов висновку про необхідність додавання системності у процеси громадянської освіти загалом і політичної освіти ветеранів зокрема. З цією метою розроблена Базова програма неформальної політичної освіти ветеранів, яка має рекомендаційний характер і спрямована на сприяння суб'єктам неформальної політичної освіти в розробці ними власних програм навчальних курсів з урахуванням потреб і специфіки аудиторії ветеранів – їх освітнього рівня та кар'єрних прагнень. Базова програма складається з вимог і рекомендацій до програм політичної освіти ветеранів, трирівневої матриці політичних компетентностей і схеми організації системи неформальної політичної освіти ветеранів.

Саме ці матеріали виносяться сьогодні на обговорення і ми сподіваємось на плідну дискусію представників центральних органів влади, Асоціації політичних наук України, провідних закладів вищої освіти, профільних громадських організацій, ветерани війни.

У вітальному слові Олена Максимова підкреслила стратегічну важливість тематики політичної освіти ветеранів в Україні, аналітичну глибину і якість підготовлених матеріалів. Вони дозволяють українським організаціям перейти від фрагментарних зусиль до більш системної роботи, а іноземним донорам – більш цілеспрямовано і системно надавати допомогу.

Фонд Ганнса Зайделя із самого початку його створення надає велику увагу просвітницьким проєктам з питань демократичної участі громадян у політичних процесах, за рахунок чого підвищується спроможність країн для демократичного розвитку, зміцнюється їх демократична стійкість  і створюється простір довіри між ними. Фонд підтримує багать проєктів в Україні і проєкт Центру Разумкова надає можливість скласти всі фрагменти в єдину модель політичної освіти ветеранів.

Ветерани війни є категорією громадян, які пройшли дуже складний шлях і заслужили повагу суспільства та держави до себе. Але в цивільному житті є потреба трансформувати накопичений у них досвіт служіння вітчизні в ефективні інструменти політичної діяльності. Це зумовлює запити і серйозні вимоги до викладачів, менторів, всієї системи політичної освіти, яка має надавати їм потрібні знання, навички, вміння з урахуванням особливостей цієї категорії громадян. Ветерани мають стати новою хвилею політичної еліти в Україні Фонд Ганнсв Зайделя буде й надалі підтримувати проєкти, спрямовані на цю мету.

Реультати проєкту презентував керівник проєкту Микола СУНГУРОВСЬКИЙ

У назви проєкту та брошури, яка сьогодні презентується, не дарма винесений зв'язок між політичною освітою ветеранів і стійкістю демократії. Наразі це є дуже актуальною темою не лише в Україні, але й у західних демократіях.

Двома головними інститутами демократії є демократичні вибори та демократичний контроль над державним апаратом – а не лише над силовими структурами, як зазвичай подається, і на чому Центр Разумкова постійно акцентцє увагу. Причому в обох випадках одним з їх найслабкіших місць є саме демос, який виступає у ролі виборця контролера. Його недостатні компетентності в цих ролях, особливо під шаленим впливом деструктивної пропаганди, інформаційно-психологічних кампаній можуть підірвати стійкість демократії аж до перетворення її на автократію – про що свідчить досвід окремих західних країн.

Одним із важливих інструментів запобігання цьому є надання громадянам потрібних компетентностей через громадянську освіту та політичну освіту дорослих для активних верств населення як її складову.

Наразі Україна постала перед серйозним викликом, пов'язаним з післявоєнними виборами, на яких громадяни України мають продемонструвати прагнення до прискореного розвитку надійно захищеного, демократичного суспільства.

Хтось може вважати порушення цього питання несвоєчасним, коли в Україні точаться активні бойові дії. Але якщо уважно придивитися, і слабкість демократичних інститутів у мирний час, і ухилянство та проблеми з мобілізацією у воєнний час, і багато інших негараздів мають одну природу – брак патриотичного виховання та потрібних компетентностей у громадян.

Своєю чергою, якщо суспільство завчасно не налаштувати на прояв на виборах громадянської позиції, то після виборів залишиться розводити руками та шукати винних у перемозі партії “яка різниця” над партією небайдужих, патріотичне крило яких, на наш погляд, могли б очолити саме ветерани війни.

Більш того, і держава, і суспільство надають велику увагу інтеграції ветеранів війни у цивільне життя, як одному із чинників суспільної стійкості. На цей час ухвалені стратегії і програми державної ветеранської політики, впроваджуються багато громадських ініціатив, у т.ч. за підтримки іноземних донорів, з фізичної, ментальної реабілітації ветеранів, надання їм підтримки та послуг з набуття цивільних професій. При цьому недостатньо уваги надається інтеграції ветеранів у політичні процеси, хоча саме тут вони могли б відіграти ключову роль у післявоєнному реформуванні та розвитку України.

У рамках проєкту, проаналізувавши плюси та мінуси наявної в Україні системи громадянської освіти та неформальної політичної освіти дорослих, авторський колектив дійшов висновку про необхідність запровадження в Україні мережі центрів політичної освіти ветеранів та уніфікованої Базової програми курсів їх політичної освіти у вигляді трирівневої Матриці політичних компетентностей, яка може бути використана конкретними суб’єктами політичної освіти для розробки власних начальних програм залежно від їх можливостей і специфіки ветеранської аудиторії.

Зазначені матеріали містяться у презентованій сьогодні брошурі, яка була надіслана для ознайомлення зареєстрованим учасникам круглого столу. Тому ми очікуємо від вас конструктивних критичних зауважень, пропозицій і рекомендацій, яким чином перетворити політичну освіту ветеранів на дієвий  інструмент забезпечення демократичної стійкості України.

Ігор Балуба у своєму виступі підкреслив важливість політичної освіти ветеранів війни на сучасному переламному етапі розвитку України, що вимагає критичного погляду на наявну систему та нових підходів до громадянської освіти загалом і політичної освіти ветеранів зокрема.

У проєкті застосовано системний підхід до політичної освіти ветеранів, виходячи саме з бачення потреб, бажаних кінцевих результатів цього процесу – формування у ветеранів комплексу знань, навичок, вмінь, потрібних їм для участі в політичних процесах і повсякденному цивільному житті. З урахуванням цього була розроблена трирівнева матриця базових компетентностей як динамічна структура потрібних знань, навичок, вмінь, особистих якостей, яка мірою розвитку суспільства, вдосконалення освітнього процесу має розвиватися як вшир, так і вглиб.

Вона не є директивним документом, а має скоріше рекомендаційний характер і покликана допомогти суб’єктам політичної освіти в запровадженні власних курсів політичної освіти ветеранів, у розробці начальних програм, у пошуку найкращих форм і способів підготовки ветеранів до ефективної участі в сучасних політичних процесах.

Найбільш системно у цій сфері працюють наші іноземні партнери. В Україні, на жаль, системність з боку держави спостерігається, з певними застереженнями, більшою мірою на рівні формальної освіти. На рівні неформальної політичної освіти дорослих цей процес лише розпочинається. І результати проєкту Центру Разумкова є вагомим внеском. 

Ростислав БАЛАБАН почав свій виступ з нагадування про важкий шлях розвитку українського суспільства з моменту здобуття незалежності. Цей факт не применшує, а навпаки підкреслює важливість суттєвого вдосконалення громадянської освіти, політичної освіти дорослих і політичної освіти ветеранів, зокрема. Враховуючи іноземний досвід Україна в цьому мала б піти шляхом створення не централізованої державної системи, а самостійної мережевої структури, усі складові якої налаштовані і мають спроможності оперативно та адекватно реагувати на ситуацію, що динамічно змінюється. Запропонована Центром Разумкова Базова програма може розглядатися як методологічна основа цієї мережі, основою для критики, а краще розвитку, пошуку нових змістів, підходів, форм і способів політичної освіти. Результатом політичної освіти мають бути не лише знання, а саме комптентності, тобто те що використовується у практичній діяльності. В цьому її цінність. Хотілося б звернути увагу на потребу запровадження та розвитку осередків цієї мережі на локальному рівні, на рівні громад. Політична освіта має охоплювати весь життєвий цикл людини.

Остап СТАСІВ зосередив увагу на розбіжностях між задекларованими зобов’язаннями держави та суспільства перед ветеранами і реальним станом справ. Зменшилася увага до громадських ініціатив, зокрема з боку Фонду Конрада Аденауера. Є велика потреба у практичній діяльності, зокрема в запроваджені курсів дистанційної громадянської освіти і політичної освіти ветеранів. Потрібно забезпечити доступність освіти. Мають бути створені команди людей, зацікавлених у створенні унікальних продуктів, які мають змінювати мислення та поведінку громадян. Ветерани мають право голосу і право бути почутими. Ветеранам треба допомогти розібратися з їх обов’язками та можливостями в суспільстві. – 80% громадян-ветеранів не знають, що вони можуть контролювати голову своєї військової адміністрації. За 35 років створено непоганий базис спілкування суспільства з державою, але він не доноситься до кінцевого споживача. До цього треба залучати досвідчені громадські організації, громадських активістів, ветеранів. Треба підтримати ініціативу створення в Україні вищих народних шкіл, які можуть стати вузловими осередками мережі громадянської освіти. Сьогодні мало надавати людині знання – важливо забезпечити вміння використовувати їх на практиці. Треба враховувати особливості психології ветеранів. Вони хворобливо ставляться, коли їх намагаються чомусь навчити, вони хочуть щоб їх почули. Ветерани повертаються до цивільного життя з гіперболізованим відчуттям справедливості. Попри специфіку ветеранської самоідентифікації і психіки їх навчання у змішаних групах може бути першим кроком до їх соціалізації.

Анатолій РОМАНЮК зауважив, що політична освіта ветеранів є лише частиною проблеми громадянської і політичної освіти в Україні, у розв’язанні якої абсолютно не зацікавлена держава. У вищий школі політична освіта ліквідується. Програми політичної освіти ветеранів, що реалізуються за допомогою іноземних фондів, важливі, але вони не можуть бути основою національної системи. Наприклад у Львові реалізується програма, яка охоплює 25 ветеранів протягом 4 місяців – це мізер. Одна з проблем, з яким ми стикаємось, це цільова орієнтація громадян. Багатьох з них цікавлять питання, як прийди то влади, а не як її контролювати. У цьому є великий виклик – як перетворити їх на тих, хто буде відстоювати і впроваджувати демократичні цінності. Ми маємо зрозуміти, що і кого ми маємо отримати на виході системи політичної освіти ветеранів, і масштаб задач.  

Наталія ОЛЕКСЮК звернула увагу на те, що в Україні створена і працює мережа центів ветеранського розвитку при закладах вищої освіти, які займаються в т.ч. професійною освітою ветеранів і могли б стати осередками їх політичної освіти. Ми ставимося до ветеранів не як до людей з обмеженими можливостями, а яв до людей з надможливостями. Їм треба допомогти зорієнтуватися у цивільному житті та використати їх потенціал для суспільства. На це мають бути спрямовані програми політичної освіти, яких в центрах ветеранського розвитку поки що немає. 

Оксана ОДНОРАЛ порушила болючу тему неприпустимо низького рівня участі держави в політичній освіті ветеранів. Ця робота здійснюється винятково за підтримки іноземних фондів. Держава не зацікавлена у створенні мережі та підтримці громадських ініціатив. В Україні багато організацій, хабів з підтримки ветеранів, але напрям саме політичної освіти поки що не набув популярності. У наших програмах політичної освіти ветеранів поєднуються з курсами психологічної реабілітації і ми вважаємо це обов’язковим елементом.

Катерина БЕЛОЦЕРКОВЕЦЬ високо оцінила результати дослідження Центру Разумкова, а також зреагувала на попередні виступи з питань участі іноземних фондів, зазначивши, що Фонд Конрада Аденауера зацікавлений в підтримці громадських організацій в Україні, що займаються політичною освітою ветеранів і буде продовжувати цю роботу. Фонд підтримує внесення до програм політичної освіти безпекового блоку. Пані Оксана скористалася можливістю поставити питання експертній аудиторії стосовно проведення освітніх заходах у змішаних групах, чи окремо для ветеранів. 

Антон АВКСЕНТЬЄВ високо оцінив результати дослідження, але зауважив про потребу вивчення думок самих ветеранів. Обсяг дисциплін у Матриці компетентностей дуже великий і нагадує академічну 4-річну програму вищої освіти. Треба виділяти та концентруватися на головних напрямах. Не факт, що багато ветерані будуть готови та погодяться витратити час на освоєння всього обсягу матеріалу. Треба від ідеального переходити до більш реального. Одним із суб’єктів політичної освіти ветеранів можуть бути центра ветеранського розвитку за умов додавання до їх програм блоку політичної освіти. Саме на їх основі доцільно розгортати мережу з великим охопленням ветеранської спільноти.

Галина ЗЕЛЕНЬКО, Перший віце-президент Асоціації політичних наук України, зазначила, що в рамках створення мережі політичної освіти ветеранів Асоціація може надати кадрову інфраструктуру – понад 300 викладачів з університетів України, що об’єднані в 15 регіональних осередків. Матриця компетентностей – це не те, що має бути засвоєно однією людиною. Вона містить базові речі, модулі, з яких формуються начальні програми курсів політичної освіти ветеранів. Моніторинг вміння і готовності людей користуватися інструментами демократії показує погіршення ситуації. Поглиблюється політичне відчуження громадян. Проєкти з політичної освіти ветеранів і взагалі громадян України можуть стати поштовхом у покращенні ситуації.

Михайло МІЩЕНКО слушно зауважив, що ставлення до ветеранів у суспільстві залежить не лише від того, чого навчився ветерані, як він себе поводить, але й від того, які цінності, практики сповідує його оточення. Тому політична освіта ветеранів і громадянська освіта мають бути взаємопов’язаними, взаємодоповнюючими одне одного завданнями. Ці питання не можна віддавати повністю під егіду держави, оскільки державний апарат у цьому не зацікавлений і може звести громадянську і політичну освіту до певних формальностей. Є потребу у зростанні ролі ветеранських організацій як з точки зору мотивації ветеранів до отримання освіти, так і супроводу їх кар’єрного росту, формування ветеранського політично активного середовища.

Наприкінці заходу модератор Микола СУНГУРОВСЬКИЙ подякував учасникам за конструктивні, дуже корисні зауваження і пропозиції. Водночас він підкреслив, що треба відрізняти процеси цілепокладання і реалізації цілей, які є різноспрямованими. Якщо цілепокладання (стратегічне планування) будується від кінцевих, бажаних результатів за принципом, що для цього треба зробити, спускаючись до початкових завдань, то реалізація цілей починається з передумов (наявного стану справ, наявних ресурсів і можливостей), поступово просуваючись через проміжні результати до кінцевої мети. У цьому сенсі, представлені сьогодні матеріали Центру Разумкова є цілепокладанням, а не планом створення в Україні системи політичної освіти ветеранів.