"Народжувати дітей — наче стрибати з парашутом. Перший стрибок легший за другий", — розмірковує 40-річна киянка Анна. У неї вже є маленька донька, і своє материнство вона вважає абсолютно щасливим, але перспективу мати другу дитину жінка навіть не розглядає.
"Я ніколи не хотіла двох дітей, це якось "геморно", на мій погляд, — каже Анна. — Ти витрачаєш дуже багато життя на дітонародження та виховання. Це, як в комп'ютерній грі, тільки-но пройшов левел і — знову починай з нуля. Гейм овер".
Статистика показує, що таку філософію поділяє дедалі більше українців, які свідомо обмежуються однією дитиною або взагалі не хочуть продовжувати рід.
Відповідно до даних держстату, народжуваність в Україні падає восьмий рік поспіль.
А з моменту здобуття незалежності кількість новонароджених немовлят на рік впала більш, ніж удвічі та сягнула історичного мінімуму. Натомість за минулий рік померло вдвічі більше людей, аніж народилося.
Є й інші ризики. Скорочення народжуваності неминуче створить брак трудових ресурсів в майбутньому, збільшить навантаження на пенсійний фонд та знизить продуктивність праці, каже Ольга Пищуліна, провідна експертка соціальних та гендерних програм Центру Разумкова.
"Україна вже ідентифікується ООН як країна, що вимирає з регресивною демографічною структурою, — каже експертка. — Коли є високий відсоток населення похилого віку і низький процент населення молодого. Тому економіка розвиватися успішно не може, і ми не можемо конкурувати".
Досі Україна стимулювала народжуваність одноразовими виплатами на дітей, але експерти називають цей шлях не надто ефективним.
"Щоб народжуваність була на високому рівні, мають бути інфраструктурні речі, йдеться про дитячі садки, школи, майданчики, секції. Плюс стабільна економічна ситуація", — пояснює Пищуліна.
Джерело:
