Для ЄС та Великої Британії дуже важливим індикатором інвестиційної привабливості України є відношення Уряду до інвесторів, що працюють у секторі ВДЕ. Нажаль, зараз із цим маємо великі проблеми. Жодні великі міжнародні форуми не зможуть допомогти залучати кошти, якщо наміри не підтверджуються практикою.

90% вітрової генерації на окупованих територіях захоплено або знищено, кажуть в Міністерстві енергетики. Це помітно відображається на енергобезпеці країни, оскільки вітрові електростанції (ВЕС) по праву вважаються більш продуктивнішими та прогнозованими, ніж сонячні електростанції (СЕС). Їх, до речі, також багато на окупованих територіях залишилося.

Водночас на контрольованих Україною територіях у підприємств ВДЕ також не все гладенько, хоч тут всі карти в руках у міністерства. З березня зелені електростанції сонця та вітру отримують всього 15-16% виручки за згенеровану електроенергію.

Цього недостатньо для покриття операційних витрат компаній, не кажучи вже про виплати відсотків та тіла кредитів. Можливості і шляхи подолання фінансової скрути у ВДЕ я вже описував. Якщо коротко – ресурси для цього є, їх потрібно збалансовано розподіляти.

Якесь покращення, звісно, дасть міністерський наказ №206, який в найближчі дні буде опубліковано, а значить почнуть збільшуватись платежі. За деякими оцінками, рівень оплати збільшиться максимум тільки до 35% по всім генераціям. Та, як ви розумієте, це все рівно занадто мала цифра для кредиторів та інвесторів, які залучали кошти та фінансували проєкти ВДЕ в Україні.

Зрозуміло, що такий рівень виплат не сприяє тому, щоб інвестори бачили здатність галузі вижити та нормально функціонувати. Щоб у післявоєнному відновленні зіграти ключову роль для енергобезпеки країни. Бо без фінансування мета, яку поставило міністерство — побудувати понад 7 ГВт потужностей ВДЕ є недосяжною. Так, само як й залучення коштів на суму 130 млрд. доларів згідно оголошеного плану на форумі в Лугано відносно Національної програми «Енергетична незалежність та зелений курс».