Тетяна Хвостова, практикантка Центру Разумкова, студентка Київського столичного університету імені Б.Грінченка.
Перемога Кароля Навроцького, якого підтримала консервативна партія «Право і справедливість» (PiS), позначилася на загальноєвропейському політичному ландшафті і стала черговим свідченням певного «поправіння» електоральних настроїв в Польщі і в ряді країн Європи. У цьому плані тривожним фактом стало те, що за підсумками першого туру польських виборів ультраправі антиукраїнські кандидати С.Менцен і Г.Браун отримали відповідно 14,8% і 6,3% голосів виборців.
Загалом передвиборча кампанія К.Навроцького базувалася на риториці «сильної Польщі», з акцентом на традиційні цінності, національний суверенітет, безпеку кордонів та більш жорстке регулювання міграційних потоків. У міжнародній політиці К.Навроцький декларує курс, близький до правопопулістських позицій, схожих на підходи Д.Трампа - зокрема, пріоритет національного інтересу та скептицизм до багатосторонніх інституцій.
У контексті українсько-польських відносин деякі заяви і риторика новообраного президента Польщі викликають питання і занепокоєння. Попри те що К.Навроцький ще офіційно не вступив на посаду, з його боку лунають певні суперечливі сигнали, зокрема, стосовно європейської і євроатлантичної інтеграції України. Водночас, у відповідь на привітання В.Зеленського з перемогою на виборах, він згадав про необхідність «вирішення назрілих історичних питань». У цьому плані варто згадати про нещодавнє рішення Сейму Республіки Польща щодо встановлення 11 липня Дня пам’яті жертв так званого «геноциду на східних територіях Другої Польської Республіки». Цей крок отримав відповідну реакцію українського МЗС.
На жаль, нині триває певна «пауза» у польсько-українських контактах на вищому рівні.
Це виразно контрастує з підходом попереднього президента, який демонстрував солідарність з Україною з перших днів повномасштабної війни.
Загалом є підстави очікувати актуалізації проблемного порядку денного у відносинах Києва і Варшави. Однак, зараз важко прогнозувати, наскільки передвиборча риторика К.Навроцького трансформується в реальну політику. У минулому було чимало прикладів, коли радикальні передвиборчі гасла лідерів, після приходу до влади, змінювалися на більш помірковану, прагматичну позицію у внутрішній і зовнішній політиці.
Утім, геополітичні реалії можуть відіграти коригувальну роль. Польща залишається ключовим транзитним хабом західної воєнно-технічної, економічної допомоги, важливим простором для великої кількості українських біженців і стратегічним партнером України у протистоянні російській інтервенції, про загрозу і небезпеку якої К.Навроцький неодноразово згадував. Навіть за умов ротації політичних еліт ця функція Польщі як логістичного й безпекового хабу не втратить актуальності і стратегічного значення.
Найближчі місяці стануть показовими для розуміння того, наскільки нова польська влада готова підтримувати нинішній рівень стратегічного партнерства. Є надія, що прагматичні міркування, економічні й безпекові інтереси з обох боків переважать політичні емоції та інерцію передвиборчої кампанії.
Україна, зі свого боку, зацікавлена в стабільних і партнерських відносинах з Варшавою. Очікуємо, що новий президент Польщі зможе зберегти баланс між внутрішньою політикою та зовнішніми зобов’язаннями, зокрема в контексті регіональної безпеки та підтримки України.
