Заява президента Туреччини Р.Ердогана про відкриття найбільшого в історії країни родовища газу  мабуть не викликало великої радощі у його російського колеги В.Путіна. Потенційне збільшення видобутку власного газу Туреччиною здатне нанести руйнівного удару по російській стратегії посилення впливу в Чорноморському регіоні та Балканах.

Нове родовище із прогнозованими запасами 320 млрд. м³ виявлено турецьким буровим судном «Фатіх» поблизу кордонів Болгарії та Румунії, що безумовно буде використовуватися Президентом Р.Ердоганом у його грі з РФ відносно зниження вартості російського газу для внутрішнього турецького ринку.

Адже, саме на реалізацію проекту Турецький потік Кремль покладає велику надію у своїй геополітичній грі з отримання політичних й економічних дивідендів у таких країнах, як Сербія, Греція, Македонія, Угорщина та власне Туреччина. Загальна потужність Турецького потоку становить 31,5 млрд. м³/рік (дві нитки по 15,75 млрд. м³/рік). Загальна вартість проекту (разом із будівництвом наземної інфраструктури оцінюється на рівні S22–25 млрд).

Турецький потік немає жодного економічного сенсу, адже його маршрут транспортування газу із Західного Сибіру до країн Європи є найдовшим порівняно з існуючими шляхами доставки. Також проект не забезпечує додаткові обсяги поставок, а тільки перерозподіляє вже існуючі.

Заява Ердогана про відкриття великого газового родовища ще більш рельєфно демонструє провал російської газопровідної стратегії, адже основні цілі  через її здійснення Кремлю не вдалося досягнути:

1. Завдання позбавити Україну на 100% доходів від транзиту російського газу до закінчення газового контракту між АТ «Газпром» та НАК «Нафтогаз України» на 2009-2019рр. не виконано. Російська монополія була вимушена укласти новий транзитний контракт на умовах «качай або плати» на період 2020–2024рр.
2. Виграти конкуренцію з азербайджанським газом в Південній Європі та посилити свої геополітичні позиції в регіоні Москві не вдалося. В листопаді 2019р. було здано в експлуатацію Трансанатолійський газопровід (TANAP) — ключову частину Південного газового коридору (система газопроводів що спрямовує каспійський газ в обхід РФ до ЄС та Туреччини).  Потужність TANAP становить 16 млрд. м³/рік, у тому числі, для Туреччини 6 млрд. м³/рік.
3. Завдання збільшення енергетичної залежності Туреччини незважаючи на помпезне відкриття Турецького потоку у січні 2020р. провалено. Частка російського газу в газовому балансі цієї країни скоротилася з 52% у 2017р. до менше 30% у 2020р., а загальне падіння експорту газу АТ «Газпром» у 2020р. порівняно з 2017р. за прогнозами знизиться на понад 40%. Це викликано поставками через TANAP та задіянням двох нових LNG-терміналів. Поставки LNG надходять головним чином з Катару, США, Нігерії, Алжиру й тільки у порівняно незначній кількості з РФ.
4. Економічна окупність проекту. Турецький потік з точки зору комерції немає жодного сенсу. Газопровід Турецький потік це невдалий замінник "Південному потоку" — проекту, що було заблоковано ЄС. Росія планувала транспортувати через Чорне море до Туреччини й країн Південної Європи 63 млрд.куб.м на рік, за рахунок Південного потоку (проектувалось 4 нитки). Зараз, ПАТ "Газпром" використовує лише 1 нитку потужністю 15,75 млрд.куб.м, що до того ж, незавантажена на понад 50%. Також на мінімальних обсягах працює інший російсько-турецький газопровід "Блакитний потік".

Тобто, ці факти свідчать про втрату конкурентоспроможності російського газу в Чорноморському регіоні, в тому числі, й внаслідок відмови АТ «Газпром» від набагато дешевшого українського маршруту.