Верховна Рада України конституційною більшістю закріпила стратегічний курс України на членство у НАТО у Конституції України. Дуже добра новина і високі оцінки з боку політиків. Але давайте поставимо запитання: наскільки це допоможе кожному українцю чи Україні загалом у набутті бажаного членства у НАТО.

Хороше полягає у тому, що закріплення такої норми у Конституції є запобіжником від непрогнозованих дій нової влади, якщо вона захоче розвернути знов Україну до Росії, то їй знадобиться певний час, щоб пройти два голосування, які відповідно до норм українського законодавства потрібні для внесення змін до Конституції. Тобто є часовий лаг для того, щоб попередити такі радикальні рішення.

Щодо практичного застосування, то новин не так багато. Бо зміни до Конституції жодним чином не сприяють скороченню часу набуття членства у НАТО. Тим більше це не додало механізмів (щодо руху до НАТО), які вже є в Україні. З практичних кроків варто було б вирішити кілька питань.

По-перше, привести у відповідність назву річної Національної програми, за якою Україна зараз співпрацює з НАТО. Тут просто треба змінити слово «співпраця» на слово «членство» чи на фразу «набуття членства». Це змінить по суті установки, які присутні у цьому документі.

По-друге, цей План (річна Національна програма співпраці з НАТО) треба затверджувати на початок року. Бо зараз, наприклад, другий місяць року, а поточного плану немає.

По-третє, треба наповнити цей План змістом і додати ресурсів, щоб у кінці року можна було сказати, що Україна виконала певну роботу і наблизилася до членства у НАТО.

Загалом ухвалені зміни щодо євроатлантичного курсу України це позитив. Бо принаймні нинішній склад парламенту до виборів не робитиме нічого, що нашкодить членству України в НАТО.