Проект Угоди США — Україна: Інвестиційний фонд із реконструкції (Фонд). Цугцванг для України?

31 березня 2025

Дуже стисло про проект Угоди щодо створення Фонду

Він викладений на 58 сторінках й складається із 18-ти розділів. Фонд створюється у Штаті Делавер СЩА й діє за законами цього Штату. Засновники: з боку США — Міжнародна інвестиційна корпорація розвитку (DFC), з боку України — Уряд.

Базовим внеском від США у Фонд має стати допомога України із 2022р. для захисту від агресії. Сторони визнають, що Україна отримала фінансову перевагу від отримання від цієї допомоги. Тобто, Україна повинна визнати що отримана нею грантова допомога від Конгресу США стає борговими зобов’язаннями України. Вважаю, що це головна вада даного варіанту Угоди. До інших проблем Угоди відноситься:

  • Перевага у Наглядовій раді американської Сторони (3 члени із 5)
  • Наповнення Фонду від України за рахунок отриманих роялті від видобутку мінералів, нафти, газу, портової інфраструктури, нафтопродуктів, LNG терміналів із регазифікації;
  • Безстроковість дії Угоди. Україна може із неї вийти тільки за згоди американської сторони;
  • податковий та правовий режим діяльності Фонду за законодавством штату Делавер;
  • Невідповідність проекту Угоди Конституції та законодавству України;
  • Відсутність наявності будь яких безпекових гарантій з боку США у цьому або інших документах.

Очевидно, що вищенаведений проект Угоди є нерівноправним й у ньому вже не йдеться тільки про рідкісноземельні метали, але до неї включені практично провідні джерела наповнення Державного бюджету. Тобто, й без того критично дефіцитний Держбюджет стане ще набагато меншим, що зробить неможливим виконання соціальних зобов’язань та навіть мінімально необхідне фінансування ЗСУ. Якщо казати відкрито, то проект Угоди нагадує організацію колоніальної Британської Ост-Індійської компанії 1600–1858рр.


Для чого Вашингтон запропонував такий проект Угоди?

Існують усі підстави стверджувати, що США та РФ наразі ведуть активні перемовини про повернення до двополярного світу (плюс певна зона відводиться КНР) , як це було підчас Холодної війни, через поділ регіонів на зони впливу. Однак, Україна заважає реалізації цьому плану через неймовірний спротив російській агресії. Так, як Кремль не здатен підкорити Україну військовим шляхом, то вирішено це зробити через відмову постачання зброї та фінансовий колапс. Фактично Україну заганяють у цугцванг, де для неї немає гарних ходів — усі ведуть до програшу. Якщо укладемо Угоду, то потрапимо у фінансову пастку, якщо не укладемо — скажуть, що Україна зайняла неконструктивну позицію у відносинах із США й не бажає наближення миру. Це стане приводом для припинення поставок зброї й подальшого зближення між США та РФ.


Що робити?

У цій ситуації, в України залишається єдиний вихід — не відмовлятися й не погоджуватися, а пропонувати свій варіант Угоди. Тобто, щось на кшалт Брестського миру за Л.Троцьким — «не миру не війни».

Україні в умовах широкомасштабної війни доцільно використовувати стратегію м’якої дипломатичної сили відносно США не йдучи на зайві конфлікти. Варто, подякувати Д.Трампу за його позицію якомога скоріше завершити війну й бажання інвестувати в Україну.

Натомість, слід ввічливо вказати, що даний проект не відповідає Конституції та законодавству України (у відповідній Пояснювальній записці) й запропонувати типові Угоди про розподіл продукції для американських компаній на розвідку та освоєння родовищ рідкісноземельних металів та вуглеводнів не тільки на контрольованій Україною території, але й на окупованій включно із Кримом (разом із Азовсько-Чорноморським шельфом) після їх звільнення. До участі в Угоді (угодах) варто також долучити ЄБРР у якості консультанта та кредитора. До того ж, акціонерами цього банку являються не тільки країни Європи, але й США.

Також, є сенс надати додаткові привілеї для компаній США на звільнених територіях, наприклад, щодо скасування податку на прибуток на період окупності, ПДВ на ввезення продукції, тощо. У цьому випадку внеском України у спільні інвестиційні проекти, дійсно, могли б бути кошти від рентних платежів та прибутку на нових проектах у якості погашення майбутніх поставок зброї за ленд-лізом.

P.S. Аналіз тексту проекту Угоди зроблено на підставі варіанту, розміщеного на публічному юридичному ресурсі https://www.deadlawyers.org/united-states-ukraine-reconstruction-investment-fund. Він кореспондується із тезами Угоди, що озвучені народним депутатом України Ярославом Железняком 28 березня 2025р. на його Youtube каналі Залізний нардеп. https://www.youtube.com/watch?v=1P7LFKwTKLQ

Володимир Омельченко

Директор енергетичних програм


Народився в 1967 р. в Києві.

Освіта:

Київський політехнічний інститут, факультет хімічного машинобудування (1992).

Автор понад 50 наукових і публіцистичних праць. Брав участь у розробці та здійсненні міжнародних енергетичних проектів та наукових дослідженнях міжнародної енергетичної політики.

Робота:

У 1992–1996 р. працював на різних посадах в галузі машинобудування;

1997–1998 — головний фахівець відділу нафтової, газової та нафтопереробної промисловості міністерства економіки України;

1998–2003 — НАК «Нафтогаз України», очолював напрям транспорту нафти;

2004–2007 — головний консультант Національного інституту проблем міжнародної безпеки РНБО України;

з лютого 2007 р. — експерт Центру Разумкова, з 2013 року — директор енергетичних програм.

(044) 206-85-02

omelchenko@razumkov.org.ua

volodymyr.omelchenko