Сьогодні на Червоній площі в Москві пройде, як його охрестили, парад "побєдобєсія" — військовий парад з нагоди 75-річчя закінчення Другої світової війни. Взагалі цей парад був запланований на 9 травня, як кульмінація перезавантаження влади Володимира Путіна на наступні роки, а може й десятиліття, якби не пандемія коронавірусу, яка зруйнувала плани Кремля. Посунути на 1 липня довелося і розпіарений референдум щодо конституційних змін, які обнулять президентські терміни Путіна і дозволять йому правити Росією вічно.
Не буде сьогодні на параді в Москві і поважних закордонних лідерів, які для російського споживача мали засвідчити легітимність і поважність Путіна в світі. Найбільш невдало через технічну несправність свого першого борту відмовився їхати президент Хорватії Зоран Миланович. Саме тому кремлівській пропаганді нічого не залишалося, як створити інші інформаційні приводи, які б обговорювали не тільки в Росії, але й в усьому світі.
Першим стала стаття Путіна у The National Interest, в якій очільник Кремля фактично виправдовує окупацію країн Балтії і пакт Молотова-Ріббентропа — змову нацистської Німеччини і сталінського СРСР. Ну а її кульмінацією стала пропозиція Путіна зібратися на саміт п’ятьом ядерним країнам — постійним членам Ради безпеки ООН, які мають право вето. Цю ідею вже охрестили "Ялтою-2" з переділу світу.
На додачу до статті на російських федеральних каналах вийшло і перше посткарантинне фільм-інтерв’ю Путіна. Спрямоване воно здебільшого на внутрішню аудиторію, щоб мобілізувати росіян перед референдумом щодо зміни Конституції РФ. Проте деякі месседжи там адресовані суто для країн колишнього радянського табору. Найяскравіша цитата Путіна, яку вже охрестили передвісником нової великої війни, ось ця: "Виникає питання: якщо та чи інша республіка увійшла до складу СРСР, але отримала до свого багажу величезну кількість російських земель — традиційних російських історичних територій, а потім вирішила вийти зі складу? Але тоді б виходила хоча б, з чим прийшла, і не тягла з собою подарунки від російського народу".
Чи означає це, що Путін не зупиниться і почне ще одну війну проти своїх сусідів? Хто стане першим? Разом з провідними українськими дипломатами і експертами сайт "Сьогодні" розбирався, до чого готуватися Україні та що насправді означають ці стаття та інтерв’ю Путіна.
Олексій Мельник, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Цетру Разумкова:
Стаття Путіна, яку він так довго анонсував, не є просто одним з матеріалів, хоча він не так часто пише статті. Це частина великої інформаційної кампанії, присвяченої подіям, які відбудуться в Росії: Параду перемоги і референдуму щодо змінам до Конституції. Це також частина масованої інформаційної кампанії, спрямованої, як на населення Росії, так і на переважно західну публіку. Хоча там є досить багато месседжів і для пострадянського простору.
Один із ключових месседжів, на мій погляд, — це пропозиція західним лідерам зібратися на так би мовити "Ялту-2", де Росія буде за одним столом із країнами-переможницями. Я трактую цей месседж Путіна так : якщо ви цього не сприймете, значить ми і надалі будемо вас переконувати. Ну а виходячи з досвіду того, як Росія веде свою політику, виходячи з нашого власного досвіду, як підписувалися сумнозвісні Мінські угоди, слід очікувати ескалації, щоб примусити чи-то противника, чи-то партнера сісти за стіл переговорів. Тобто, в цьому я бачу своєрідне попередження Путіна: або ви погоджуєтеся на мої умови, або чекайте подальших сюрпризів.
Фільм також йде, як на внутрішню, так і на зовнішню публіку. На внутрішню з тим, щоб знову мобілізувати росіян. Всередині самої Росії, як свідчать їх соціологічні опитування, "Кримнаш" вже видохся, плюс нагромаджуються економічні та соціальні проблеми на фоні коронавірусу. Тобто, патріотизм вже явно не працює. Тому Путін намагається його якимось чином реанімувати всередині. Але те, що йде на зовнішню публіку, в тому числі і на Україну, — це нагадування, що ви всі невдячні. Крим лунає, починаючи від змін до Конституції, де ще раз записується, що будь-які зміни територій — це буде кримінальним злочином. Тобто, йде натяк на те, що будь-хто, хто ініціюватиме питання повернення Криму, одразу ж наражається на кримінальну справу. Тобто, Україні і західним партнерам постійно надсилають сигнали, що питання Криму закрите.
Якщо ж говорити про подальші загрози, думаю, хто б там не розказував, що Путіну не вигідна нова операція з "відкриття" Північно-Кримського каналу, чи ескалація на Донбасі… Якщо навіть всі ці докази дуже логічні, вони нариваються на одне велике питання: подивіться хоча б на шестирічну історію російської політики. Рішення, починаючи від Криму, були невигідні Росії, мали короткочасну вигоду для Путіна і тому з точки зору здорового глузду зараз оцінювати його рішення, на мій погляд, досить ризиковано.
Сьогоднішній парад Перемоги має обернутися на великий пшик. Там не буде закордонних гостей, не буде того ефекту, який очікується. Референдум за конституційні зміни теж під великим питанням. Тому може виникнути ситуація, коли Путіну терміново потрібно буде щось робити. В даному випадку Україна, мені здається, якщо не на першому місці, то десь на одному з перших, де він може спробувати якимось чином знову провернути колись успішну ідею маленької "побєдоносної" війни. Загрозу я бачу саме з Півдня, і певна кампанія з легітимізації можливої агресії вже проведена. Ну а відповіді наших посадовців про те, що ми нічого не боїмося, на мій погляд досить безвідповідальні, оскільки навіть якщо у нас є військові можливості зупинити цю агресію, ціна такої оборони може бути надто високою.
Джерело:
