Опалювальний сезон наближується: про дебет з кредитом української енергетики

19 серпня 2022

Через війну Україна до кінця року очікує дефіцит бюджету на рівні 50 мільярдів доларів. Так прогнозують в Офісі Президента. Це близько 5 мільярдів доларів дефіциту щомісяця. Покривається він за рахунок міжнародної фінансової допомоги та за рахунок НБУ через випуск військових облігацій. Хоча робити це без супутніх наслідків для економіки (скорочення витрат, інфляції) стає все важче і важче.

Не залишає без наслідків кожен день війни і «плавучість» українського енергосектору. В останні місяці він пережив не одне цунамі. Пошкодження, руйнування та окупація російськими військами об’єктів енергетики (чого тільки варте захоплення найбільшої в Європі АЕС — Запорізької), інфраструктури, дострокова синхронізація з ENTSO-E. Ринок втратив ліквідність. Споживання е/е впало на третину. Розрахунки за спожите «просіли». А витрати на все зросли. На ремонти пошкоджених об’єктів, на закупівлю матеріалів, на логістику, на підготовку до зими. Перелік можна продовжувати довго.

В таких умовах українська енергосистема готується мабуть до найскладнішої в історії зими. Як на це вплине фінансова ситуація в секторі?


Позитивні новини

Україна розширила експорт е/е до Європи (Румунії та Словаччини) в 2,5 рази: до 250 МВт на годину. Також продовжує експорт до Польщі та Молдови. Обсяги ще далекі від значних, але курс на поступове зростання взятий. За перший місяць експорту до ЄС Укренерго заробило 700 мільйонів гривень. В рамках ПСО, експортери платять державі 80% прибутку від експорту, а гроші йдуть на низькі тарифи на е/е для населення. Що важливо, це валютна виручка і обігові кошти, які заходять в країну і ринок вже зараз. Потенціал експорту української е/е до Європи у середньостроковій перспективі складає до 2,5 ГВт, а це понад 70 млрд грн на рік. Ціль українського Міненерго — довести обсяги експорту до 6 ГВт. Звісно, це у більш віддаленій перспективі. Для якої ще потрібно багато чого зробити та обов’язково врахувати потреби в електричній енергій власних споживачів, що є абсолютним пріоритетом.


Головні виклики

По-перше, на фоні дефолту Нафтогазу (кредитори дотепер не погодили відстрочення виплат по євробондах) з одного боку, та рекордних цін на газ в Європі (знову перевищили $2000 за тис. куб. м) з іншого, Уряд планує до зими імпортувати в ПСГ 3–4 млрд куб. м. газу. Це потребує доведення запасів із теперішніх 12,1 до 19 млрд куб. м. (за рішенням КМУ). Але, насправді, через значне зниження попиту на газ (на 40%) внаслідок російської агресії за умов збереження транзиту й газовидобувної інфраструктури для ОЗП 2022–2023рр. вистачило б й газу власного видобутку.

Натомість, ризик припинення Газпромом транзиту газу за вказівкою Кремля дуже високий, тому доведеться імпортувати до 2 млрд. куб. м, щоб зберегти надійність роботи ГТСУ для забезпечення економіки України блакитним паливом. На, мій погляд, досягнення обсягу у 19 млрд. куб. м в ПСГ до 15 жовтня задача сумнівна та нереалістична через додаткові витрати у обсязі близько 8 млрд. дол. США й відсутність платоспроможного попиту. Більш раціонально розраховувати на цифру у 15 млрд. куб. м газу у ПСГ напочатку ОЗП.

По-друге, кругові борги на ринку е/е накопичуються, а «крихти зі стола» дістаються не усім. Російська агресія вивела з ладу понад 50% теплових потужностей, 30% сонячної, 90% вітрової генерації.

Розрахунки із виробниками е/е з альтернативних джерел енергії за «зеленим тарифом» залишаються на критично низькому рівні. І хоч розмір виплат був нещодавно збільшений до 30%, вони все-одно ледве покривають операційні витрати виробників. Вселяє оптимізм для гравців ринку ВДЕ те, що «Укренерго» обіцяло мінімізувати обмеження зеленої генерації до кінця року. Тобто, в енергобалансі можливо буде більше чистої енергії. Окрім того, «зелені» отримали можливість частково вирішити проблему дефіциту коштів, що дозволить їм зберегти роботу електростанцій.

Мова йде про те, що половину отриманих коштів від експорту струму в ЄС «Укренерго» за планом спрямовуватиме на погашення своїх боргів перед виробниками ВДЕ. Таким чином, завдяки доходам Укренерго від продажу перетину для експорту (3–4 млрд), а також відновленню безпосередньо розрахунків від самої компанії на адресу учасників ринку ВДЕ, ми можемо стабілізувати галузь зеленої енергетики та врятувати її від дефолту. Однак, як воно буде насправді, важко сказати через особливу «прихильність» Міненерго до генерації з ВДЕ, яка тільки на словах, а не на ділі відноситься до пріоритетів Міністерства.

Ростуть борги держави і перед тепловою генерацією. Нещодавно «Укренерго», завдяки цільовому кредиту ЄБРР, повністю розрахувалось за надані, станом на 1 липня ц.р., допоміжні послуги. Це стало хорошим сигналом для ринку. Але не так все райдужно з ринком балансуючим. Борги системного оператора перед генеруючими компаніями там складають щонайменше 14 млрд грн. В розпал підготовки до найскладнішої в історії зими, ці кошти для теплової генерації, на яку, разом з атомною, в опалювальний сезон ляже основне навантаження, зайвими не будуть. Позитивним рішенням останніх днів стало часткове врегулювання питання боргів перед генерацією: 50% коштів від доходів експорту струму в ЄС «Укренерго» спрямує на погашення своїх боргів перед виробниками струму за послуги балансування.

Таким викликам, ще й в умовах затяжної війни, не позаздриш. Від успіху на фронті енергетичному, залежить і успіх на фронті військовому. В це вірить і цього чекає кожен українець. В краще вірить і український енергоринок.

Володимир Омельченко

Директор енергетичних програм


Народився в 1967 р. в Києві.

Освіта:

Київський політехнічний інститут, факультет хімічного машинобудування (1992).

Автор понад 50 наукових і публіцистичних праць. Брав участь у розробці та здійсненні міжнародних енергетичних проектів та наукових дослідженнях міжнародної енергетичної політики.

Робота:

У 1992–1996 р. працював на різних посадах в галузі машинобудування;

1997–1998 — головний фахівець відділу нафтової, газової та нафтопереробної промисловості міністерства економіки України;

1998–2003 — НАК «Нафтогаз України», очолював напрям транспорту нафти;

2004–2007 — головний консультант Національного інституту проблем міжнародної безпеки РНБО України;

з лютого 2007 р. — експерт Центру Разумкова, з 2013 року — директор енергетичних програм.

(044) 206-85-02

omelchenko@razumkov.org.ua

volodymyr.omelchenko