Милана Єріна, практикантка Центру Разумкова, студентка Київського столичного університету ім. Б.Грінченка
Очевидно, що тривала війна на Близькому Сході, де зіштовхуються інтереси різних світових гравців, має регіональний і глобальний виміри. З одного боку, близькосхідний конфлікт містить гостре протистояння і конфронтацію регіональних акторів, зокрема — Ізраїлю і Ірану, а з іншого — є «пазлом» більш глобального протистояння демократичного світу і табору авторитарних держав.
Ескалація конфлікту на Близькому Сході була викликані нападом ХАМАСу на Ізраїль, подальшим військовим вторгненням ЦАХАЛ у Сектор Газа, а також зростанням напруги між Ізраїлем і «Хезболлою», наземною операцією на півдні Лівану.
Але останні події суттєво змінили ситуацію в регіоні. 27 листопада Ізраїль та Ліван уклали угоду про постійне припинення бойових дій, що зупинило гарячу фазу конфлікту, фактично поклало край ізраїльсько-ліванській війні і закрило північний фронт для Ізраїлю. У світі ці домовленості між Ізраїлем і Ліваном розглядають як крок до більш фундаментальної і постійної угоди, що стабілізує ситуацію у секторі Газа та пришвидшить встановлення миру на Близькому Сході.
В той же день, 27 листопада сирійські повстанці розпочали наземну операцію проти правлячого режиму та іранських ополченців (включаючи «Хезболлу»). А вже 8 грудня війська опозиції увійшли в Дамаск і оголосили про падіння режиму Асада.
Це стало болючим ударом по геополітичним позиціям Росії не тільки у близькосхідному регіоні, а й у світі в цілому. Нагадаємо, що РФ приєдналася до сирійської війни на стороні Асада після анексії Криму та початку гібридної війни на Донбасі, коли була загроза втрати статус одного із важливих політичних центрів впливу. Саме активна участь Росії у війні в Сирії дозволило їй залишатися в регіоні релевантною геополітичною силою.
Такий стрімкій розвиток подій в близькосхідному регіоні, що впливає на геополітичний баланс у світі, містить як шанси, так і виклики. При цьому, важливим є те, який вплив така зміна ситуації матиме на українському напрямі.
Отже, говорячи про війну на Близькому Сході слід згадати про ряд важливих факторів. По-перше, цей конфлікт змушував союзників Києва перенаправляти ресурси на допомогу Ізраїлю. Після початку війни в Газі Вашингтон оголосив про додаткове фінансування Ізраїлю. Ці гроші виділяються з того ж бюджету, який покриває допомогу Україні. Зрозуміло, що Ізраїль, як і Україна, потребує сучасних систем озброєння, зокрема артилерії, ракет і засобів протиповітряної оборони. Наприклад, ракетні системи Patriot, що надаються США, є критичною частиною ізраїльської системи ППО, саме ними, ймовірно, було збито більшість із 180 балістичних ракет, які Іран запустив по Ізраїлю 1 жовтня 2024р. Отже, потрібно поповнювати запаси ракет до цієї системи, а ці поставки надходять із США. Водночас, Білий дім змушений пояснювати Конгресу, чому одночасна підтримка обох країн є критичною. Це послаблювало оперативність ухвалення рішень і впливало на обсяги допомоги Україні.
Друге. Військова допомога Ізраїлю створює додаткове навантаження на виробничі потужності оборонного сектору країн Заходу, які й так працюють на межі можливостей через війну в Україні. Один з найбільших ризиків для України полягає в тому, що одночасна підтримка двох важливих стратегічних партнерів — Ізраїлю та України — може призвести до зменшення обсягів поставок для української армії.
Третє. Західні ЗМІ та політичний істеблішмент значною мірою зосереджувалися на кризі на Близькому Сході, що відсувало війну в Україні на другий план. Ключові світові медіа, які під час перших місяців російського вторгнення широко висвітлювали ситуацію в Україні, згодом спрямовували значну частину своїх ресурсів на події в Газі та Лівані. В умовах інформаційної перевантаженості увага аудиторії, а разом із нею й політична підтримка, часто залежить від частоти згадувань у медіа. Західні суспільства, спостерігаючи за гуманітарною катастрофою в Секторі Газа, докладали більших зусиль для врегулювання саме цього конфлікту. Близькосхідна криза тимчасово витісняла Україну з топ-тем.
Слід також додати, що Близький Схід залишається ключовим регіоном для глобального енергетичного ринку. Зростання напруженості в регіоні вже спричинило стрибок цін на нафту й газ, що впливає і на Україну, яка значною мірою залежить від імпорту енергоресурсів.
Нині досить складно прогнозувати стратегічні наслідки останніх подій в регіоні. Загалом є підстави сподіватися на розвиток і зміцнення процесу мирного врегулювання, але очевидно й те, що загрозу ескалації збройного протистояння не знято з порядку денного внаслідок багатьох політичних, етнічних, релігійних причин.
Водночас, падіння режиму Асада та обмеження впливу Росії в регіоні відкриває перспективи послаблення її ролі як геополітичного гравця, що потенційно може змінити баланс сил на користь України. Київ має використовувати цю ситуацію для посилення дипломатичної роботи із союзниками, зміцнення власної енергетичної стійкості та забезпечення стабільної військової допомоги. Ефективна адаптація до нових глобальних реалій має зберегти підтримку союзників для протистояння російській агресії.
