У Кабміні зробили прогноз на друге півріччя 2020 року. Зокрема, рівень ВВП може впасти на 3,9%. При тому, що з початку пандемії коронавірусу очікувалося зростання ВВП на 3,7%. Також, судячи з ситуації на валютному ринку, вартість долара може становити 29,5 гривень, тоді як прогнозувалося 27 гривень за долар. Крім того, уряд очікує, що інфляція тимчасово прискориться до 8,7%, проте вже в наступному році повернеться до цільових 5%. Про що свідчать показники Кабміну і наскільки вони реалістичні, «Слово і діло» пояснив директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин.

Економіст підкреслив, що багато в чому показники дуже «оптимістичні», оскільки всі розрахунки будуються виходячи з передумов досить швидкого закінчення карантину. «Однак, на жаль, реальних процесів поширення вірусу ми не знаємо, а кількість хворих не має тенденції до зниження», — додав Юрчишин.

Він також вказав, що важливо врахувати, як буде розвиватися ситуація у торгових і економічних партнерів України. Поки що Європа має обмежені можливості для відновлення зростання

Падіння ВВП на 3,9%

Падіння реального ВВП уряд оцінює в 3,9%, що надто оптимістично. У період фінансової кризи 2009 року реальний ВВП України впав на 14,8%. Протягом 2014–2015 років його сукупне падіння сягнуло 17%. При тому, по-перше, зовнішні ринки підтримували попит на український експорт, а по-друге — професійність уряду, хоча й піддавалась критиці, однак була, вочевидь, вищою за нинішню.

Впроваджується політика, яка має мало спільного зі стабілізаційною.

Сьогодні ж уряд пропонує короткострокові та вкрай обмежені антикризові заходи, які не спроможні подолати вже проявлені провали, надто обережний у запровадженні стимулювальних фіскальної і (у координації з НБУ) монетарної політики, а глобальна ситуація (для нормалізації якої за позитивних сценаріїв потрібно 2–3 квартали) навряд чи стане стимулятором для української економіки. За розрахунками, навіть за відносно позитивного сценарію, коли епідемічна криза завершиться до осені, падіння реального ВВП становитиме щонайменше 7%.

Курс на 29,5 гривень за долар

Курс навряд чи попливе далі, оскільки, якщо врахувати показники щодо зарплати та зайнятості, ситуація буде погіршуватися. Отже, купівельна спроможність і життєвий рівень населення буде знижуватися. За таких умов населення просто не матиме можливостей купувати валюту, яка часто служить засобом заощаджень.

Наймовірніше, громадяни будуть змушені продавати частину своїх заощаджень, щоб підтримати свій життєвий рівень. Можливості для девальвації гривні будуть обмежені не від хорошого життя, а у зв'язку з низьким життєвим рівнем населення.

Зростання інфляції з 5,5% до 8,7%

На жаль, уточнення, про яку саме інфляцію йдеться — грудень до грудня чи середньорічну — відсутнє. У будь-якому разі це надто оптимістичний показник в умовах вже проявленого зменшення виробництва практично в усіх секторах.

Якщо знову звернутися до вітчизняних кризових шоків, то темпи інфляції у 2009 році становили 12,3% (грудень до грудня) і 15,9% (середньорічні), у 2014-му — 24,9% і 12,1% відповідно. Тобто понад 12% будь-якого показника. При тому, що у вказані періоди відбувалось критичне зниження купівельної спроможності населення, у тому числі внаслідок обвалу гривні, що стримувало інфляцію.

Водночас важливі ще дві обставини. По-перше, ми вже маємо стрімку девальвацію гривні, що призвело до подорожчання всього імпорту, за чим підтягнуться й внутрішні ціни. І, по-друге, зростання вартості постачання, налаштування розірваних зв’язків, подолання карантинних перешкод тощо. А оскільки інфляційний тиск посилюється з боку пропозиції (а не зростання попиту), то й погіршення реального добробуту (купівельної спроможності зарплат, див. далі) не зможе стати для інфляції чинником, що стримує.

Чого чекати далі?

Усе залежить від подальших кроків уряду. Поки що уряд орієнтується на заборонні заходи. Розмови про те, що будуть когось стимулювати та підтримувати, залишаються розмовами. Наприклад, спочатку обіцяли перерахунок пенсій у квітні, потім — у травні, тепер — уже наприкінці травня. З одного боку, це говорить про відсутність ресурсів, а з іншого про те, що уряд орієнтується на обмеження, а не на розвиток, стимулювання.

Потрібно щось вирішувати з транспортними перевезеннями, відновлювати роботу не обмеженого числа підприємств, а багатьох. Стимулювання бізнесу не повинно зводитися до вузьких програм на кшталт 5-7-9. Потрібно надати дійсно розширений доступ до кредитних ресурсів. Наприклад, у багатьох європейських країнах діє нульова ставка, є полегшений доступ до ресурсів для всіх видів бізнесу, не тільки малого чи середнього.

Якщо уряд почне працювати на розширення зайнятості, стимулювання економіки, а не буде вдаватися виключно до заборонних методів, то показники відновлення економіки стануть більш оптимістичними.

Джерело: