Це ризик, з яким доводиться рахуватися
Ми маємо постійно пам’ятати ті попередження, які висловили у своїй статті від 7 вересня головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний і перший заступник голови комітету з питань нацбезпеки Михайло Забродський. Це — одна з найкращих аналітичних статей, особливо виходячи з того, що її автори — професіонали-практики. Плюс тут ми маємо військовий підхід до прогнозування подій, що виходить з базового принципу «готуйся до найгіршого сценарію». І тоді з усім, що краще, ніж найгірший сценарій, легше працювати. У цій статті наголос робився на тому, що конфлікт буде тривалим. Якщо це конфлікт тривалий, то зрозуміло, що противник за якийсь час, навіть коли зазнає поразки, все одно робить висновки, коригує тактичні та стратегічні підходи. Тому таких неприємних сюрпризів, як нічна атака дронами на Білу Церкву, протягом війни було багато, і, на жаль, ще буде.
Водночас, якщо ми розбираємо конкретну загрозу (не те, щоб нову) інтенсивного застосування дронів-камікадзе, то слід розуміти: так само як наш противник щось нове запроваджує і отримує тимчасову перевагу, так само і наші військові роблять висновки і вживають певних заходів, аби цю загрозу мінімізувати (якщо не вдається нейтралізувати).
Так було з ракетними ударами. Перші тижні війни практично всі ракети, які росіяни запускали, досягали цілей. Потім були випадки, коли ми збивали не менше половини ракет. Так само і загроза від дронів-камікадзе буде мінімізована.
Цю проблему можна було б вирішити за допомогою повітряних радіолокаторів
В чому небезпека цих дронів? Саме те, що вони летять на малій висоті. Для їхнього перехоплення має бути здійснене радіолокаційне покриття всієї території України, що надзвичайне складно. Особливо якщо це стосується малої висоти. Цю проблему можна було б вирішити за допомогою повітряних радіолокаторів. Але в Україні, на жаль, таких немає. Найбільш відомі радіолокатори — американський АВАКС або ж російський А-50.
Це повітряні комплекси спостереження і управління. Але, оскільки в Україні такого немає, то повністю нейтралізувати загрозу дронів-камікадзе зараз практично неможливо. Тобто це ризик, з яким доводиться рахуватися.
Після нічної атаки дронами-камікадзе на Білу Церкву зазвучало обурення у середовищі військових блогерів України, що вітчизняним виробникам державна бюрократична машина заважає налагодити випуск своїх дронів, вказують і на корупційні моменти. Скажу, що ця проблема виникла не сьогодні. Однак я б дивився на це більш оптимістично. Оскільки Україна за останні 8 років, якщо ми говоримо про військову промисловість, пройшла шлях від практично повної монополії державних підприємств до конкуренції на цьому ринку між державними і приватними підприємствами.
Вже перед війною 24 лютого, у 60% оборонних закупівель брали участь приватні військові підприємства. Це позитивна тенденція. Розумію, що є корупційні моменти, є недоліки у державній політиці, але в будь-якому випадку ця ситуація вже була кращою. Думаю, що буде ринковий підхід з урахуванням специфіки закупівель як воєнного часу, хоча природно, що воно має певні рівні секретності.
Джерело:
