Це RePowerEU план, що передбачає повне позбавлення ЄС від російського газу. Провідну роль у заміщенні 155 млрд. куб. м російського газу відіграватиме динамічний розвиток відновлюваних джерел енергії, виробництво водню, інвестиції у енергозбереження та енергоефективність. Водночас, країнам ЄС слід переглянути плани щодо виведення із експлуатації вугільної генерації та атомних блоків, а також збільшити інвестиції у газовидобуток в Північному морі.
Отже, ЄС за рахунок вказаного внутрішнього потенціалу здатен замістити до 2027р. близько 80 млрд. куб. м російського газу. Ще 75 млрд. куб. м можуть бути заміщені за допомогою диверсифікації поставок із США, Катару, Азербайджану та Північної Африки.
Для створення можливостей із приймання зрідженого природного газу ФРН планує збудувати чотири LNG термінали загальною потужністю 58 млрд. куб. м/рік, що відповідає рівню споживання Німеччини в останні роки. Газопроводи OPAL і EUGAL доцільно використовувати для постачання газу із LNG терміналів до ключового центральноєвропейського хабу в Баумгартені. Також важливими проектом із диверсифікації є спорудження інтерконектора протяжністю 700 км між Іспанією та Італією, що має кошторис 2,5–3 млрд. дол. США.
Вже зараз необхідно дивитися на стратегічну перспективу, що пов’язана із неминучою перемогою України та її союзників над рашизмом. Отже, виходячи із цього, було б помилкою робити поспішний демонтаж більшості транзитних газопроводів ОГТСУ.
На мій погляд, сценарій демілітаризації та денацифікації РФ Україною та її західними союзниками після краху путінського режиму у результаті його військової поразки є доволі реалістичним. За цього сценарію, відновлення російського транзиту територіє України є можливим.
При цьому, частина грошей від проданого російського газу може надходити до України у якості репарації на відновлення та модернізацію енергетичної інфраструктури. Також, за даного сценарію, будуть зняті обмеження на транзит середньоазіатського газу через Росію з подальшим використанням газопроводів ОГТСУ. Отже, варіант збільшення транзиту газу територією України до 80–100 млрд. куб. м/рік після 2024р. слід брати у роботу підчас планування нової архітектури ГТСУ.
Для України дуже важливим завданням є приєднання до RePowerEU. Збільшення виробництва зеленої енергії до 30 ГВт та формування водневого сектору економіки до 2030р. повністю узгоджується із даним планом. Також пріоритетними напрямами майбутнього української енергетики, на мій погляд, повинні стати ядерна енергетика, системи накопичення енергії, газовидобуток, енергетична ефективність, зберігання природного газу та експорт електричної енергії.
Cлід відзначити, що зараз, український сектор ВДЕ перебуває у стані глибокої кризи через військову агресію Росії та проблем із оплатою. Його майбутнє, багато в чому, залежить від допомоги наших міжнародних партнерів. Однак, й український уряд має не тільки сподіватися на допомогу ЄС. Він, обов’язаний, насамперед, удосконалити існуючі моделі ринків електричної енергії та природного газу за принципами прозорості та справедливої конкуренції. Це дозволить забезпечити сумісні ринкові умови із ЄС та повною мірою скористатися перевагами синхронізації із ENTSO-E та ENTSO-G.
