Міжнародна конференція з питань безпеки в регіоні Східної Європи та місця та ролі України, яка відбулася на днях за підтримки Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні в партнерстві з Центром глобалістики «Стратегія ХХІ» продемонструвала з однієї сторони зусилля експертної спільноти виробити певні рекомендації, як діяти Україні в регіоні аби захистити свої інтереси, а з другого брак інтересу зовнішньополітичного відомства до цієї теми.

Так, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник наголосив у своєму виступі, що Україна є контриб’ютером безпеки в протистоянні нелегальній імміграції та в інших сферах і робить це не ради Європи, а заради спільної безпеки.

На його думку, для України найкращим прикладом відносин із ЄС на короткострокову перспективу має бути Норвегія, а з НАТО Швеція чи Фінляндія.

Мельник вважає, що головним інструментом підготовки до вступу в НАТО є Річна національна програма, яка є складовою ПДЧ і яку нам надали 2008 року. А ПДЧ, наголосив він, це лише обкладинка. Відтак, на його думку, Україна повинна лише відновити назву цього документа, який називався РНП із підготовки до членства в НАТО, як це було до приходу Януковича до влади 2010 року, і чекати вікна можливостей.

Слова Мельника про те, що сам факт запрошення до ПДЧ менш важливий ніж підписання РНП викликали жваву дискусію серед експертів.