У цей опалювальний сезон важливіше мати більше зброї й, зокрема, ППО ніж імпортувати енергоресурси.
Міненерго та КМУ на часі повернутися у реальність. В останні дні чутно багато гучних заяв від Міненерго щодо можливості експорту електричної енергії із України до ЄС у велетенських розмірах, що можуть замістити 5 млрд. куб. м. газу на рік.
Однак, чомусь не враховується реальний енергетичний баланс. Україна вже зараз через цілеспрямоване знищення російськими фашистами енергетичної інфраструктури або окупацію втратила понад 10 ГВт потужностей генерації (ЗАЕС, Запорізьку ТЕС, Вуглегірську ТЕС, Слов'янську ТЕС, Луганську ТЕС, Курахівську ТЕС, Каховську ГЕС, 70% ВДЕ та інше).
Отже, якщо Україна не зможе повернути Енергодар — серце української енергетики, то Україні потрібно взимку буде думати не про експорт, а про імпорт електричної енергії. Але навіть якщо ЗСУ звільнять окуповані території (ми усі в це віримо), то проблема нікуди не зникне, оскільки терорист є терорист — він навряд чи залишить інфраструктурні об'єкти в робочому стані.
Через історичне падіння попиту на газ та електроенергію у зв'язку із війною, надскладної ресурсної проблеми у опалювальному сезоні 2022–2023рр. не має виникнути. Водночас, найбільший ризик — ракетні удари рашистів по ТЕС, ТЕЦ, а можливо й АЕС.
Тому на перший план виходить не закупівля газу у надмірних обсягах по лендлізу, а постачання новітніх систем ППО для захисту енергетичної інфраструктури, та наступальної зброї для звільнення України від коричневої чуми.
