В інавгураційній промові Трампа є кілька важливих моментів, на які варто звернути увагу. Насамперед, це дуже чітка артикульована орієнтація на американські національні інтереси у зовнішній політиці. Трамп зазначає, що вони не збираються фінансувати закордонні армії і воювати на зовнішніх кордонах. Йдеться не про ізоляціонізм Америки, а скоріше про прагматичніший підхід в контексті нової зовнішньополітичної філософії президента, який спиратиметься на бізнес і прагматичний підхід. Тому тут потрібно враховувати деяку загрозу перевести європейську частину НАТО на самоокупність, тобто обмежити фінансовий вплив США на цей блок, який нині становить 72% в загальному бюджеті, і більше обмежити в цілому геополітичну присутність США на європейському континенті. Це ставить дуже серйозні питання перед європейськими партнерами. Можливо найближчим часом з прем'єр-міністром Британії (Трамп зустрінеться з Терезою Мей вже цієї п'ятниці. — Авт.) йтиме розмова, але те, що такі меседжі зроблені і що вони, безумовно, вельми і вельми насторожують європейських лідерів це цілком очевидно. Тобто в даному випадку йдеться про максимальний прагматизм і ніяк не про геостратегічне просування в світі американської позиції, ідеалів свободи, демократії, — все, на чому зосереджувалися попередні президенти. Більшою мірою це буде такий бізнес-підхід який, очевидно, і змусить європейських лідерів жорсткіше, виваженіше і прагматичніше ставитися, в тому числі і до відносин з нинішньою Адміністрацією Білого Дому. Тут, напевно, варто говорити про можливі серйозні зміни у відносинах між Брюсселем і Вашингтоном в тому числі на лінії США-ЄС і США-НАТО, але відповідей на всі запитання інавгураційна промова безумовно не дала. Тому що вироблятиме зовнішньополітичний курс США не з 20-січня, як це було заявлено, а в процесі переговорів. І переговори можуть вплинути і на позицію Трампа, і на його зовнішньополітичні координати.

Тому чекати більш менш кристалізованого курсу, швидше за все протягом перших місяців, може бути, навіть до півроку. Негативні побоювання, безумовно, присутні, але з іншого боку потрібно подивитися, як світова практика впливатиме і визначатиме зовнішньополітичний курс США.