Між радикалами та лібералами: хто матиме вагу в наступному Європарламенті

Із 23 по 26 травня 2019 року громадяни держав-членів ЄС обиратимуть новий склад Європейського парламенту — органу, який восени має затвердити склад Єврокомісії, а у наступні п'ять років спільно з Радою ЄС прийматиме законодавство та бюджет Євросоюзу.

По суті, у ці чотири дні пройдуть окремі вибори у всіх 28 державах-членах ЄС. Євродепутатів обирають за пропорційною системою, а далі депутати від партій різних держав об’єднуються у партійні групи.

У центрі політичного спектра розташувалися "Альянс лібералів і демократів за Європу" (АЛДЄ), правоцентристи з "Європейської народної партії" (ЄНП) та лівоцентристський "Прогресивний альянс соціалістів і демократів" (СД).

В Європарламенті є також лівий фланг — "Зелені — Європейський вільний альянс" та "Європейські об’єднані ліві — Зелені Ліві Півночі". На правому фланзі розташувалися "Європейські консерватори та реформісти", "Європа свободи та прямої демократії" та "Європа націй і свобод". Усі три праві групи, а також останню з лівих часом зараховують до "євроскептиків", хоча рівень їхнього скептицизму різниться.

При цьому мало хто має сумнів, що після нинішніх виборів правий, євроскептичний фланг може суттєво зрости, натомість центр має шанси помітно "схуднути".


Золота акція лібералів

Але часи "жорсткого євроскептицизму" минули.

Нині, з покращенням економічної ситуації в ЄС та зниженням темпів нелегальної міграції переважна більшість громадян не підтримують радикальні ідеї виходу їхніх держав зі складу ЄС та єврозони (хоча донедавна ця думка була популярною). Через це більшість євроскептичних партій відійшли від вимог покинути ЄС — а натомість критикують ефективність Союзу та виступають за його реформування.

В усіх попередніх скликаннях Європарламенту, включаючи нинішнє, для формування більшості було достатньо голосів двох політичних груп: ЄНП та СД. За результатами виборів 2014 року ці групи мали більшість у складі 401 депутата за необхідних для більшості 376.

Та ця епоха добігла завершення.

18 квітня Європарламент опублікував четвертий і останній прогноз розподілу місць між основними політичними групами на основі опитувань в усіх державах-членах та враховуючи участь Великої Британії у виборах. Згідно з ним, ЄНП збереже лідерство, отримавши 180 місць. Група СД стане другою зі 149 мандатами.

Свіжіші дані опитувань дають групам-лідерам ще менше: 171 та 144 голосів за підрахунками Politico станом на 22 травня.

А це означає, що ЄНП та СД — вперше з 1979 року — вдвох уже не матимуть більшості голосів. Завершилось 40-річне спільне домінування право- і лівоцентристів у представницькому органі ЄС. Нова проєвропейська більшість вимагатиме підтримки якнайменше ще однієї фракції, зокрема для обрання президента Єврокомісії та схвалення бюджету ЄС.

На третьому місці, як очікується, опиниться АЛДЄ. Консервативний квітневий прогноз від ЄП передбачає, що ліберали матимуть 76 своїх депутатів, але незалежні підрахунки, які враховують наміри партії Макрона En Marche долучитися до групи лібералів, дають їм значно більше — 107 голосів.

Якщо врахувати ще й ліву групу Зелених (55–57 голосів), стає очевидним, що проєвропейська більшість у Європарламенті зберігається. Але ключове значення матимуть голоси саме лібералів.

Парламент на шматки

Загалом новий склад Європарламенту буде більш фрагментований та зі значно вищим представництвом євроскептичних партій, порівняно з нинішнім скликанням. Окрім трьох лідерів (ЄНП, СД, Ліберали) розподіл місць серед решти учасників виглядає таким чином.

Четвертою обіцяє бути група з умовною назвою "Європа націй і свобод" — від 62 місць за квітневим "офіційним" прогнозом вона виросла до 74 за травневою оцінкою Politico. Це — євроскептична група, згуртована навколо італійської "Ліги" Маттео Сальвіні та "Національного об'єднання" Марін Ле Пен.

Далі йдуть Європейські консерватори та реформісти — 66 місць за квітневим прогнозом, 57 за травневим. Показники ECR зменшуються, зокрема, через проблеми консерваторів у Британії. Поруч із ними за рейтингами — Зелені (56–57 голосів), "Об’єднані ліві" (46–51), "Європа свободи та прямої демократії" (45–48).

Як наслідок, у парламенті буде непросто формувати сильну та стабільну більшість на європейському рівні. Доведеться враховувати інтереси більшої кількості політичних сил, що зменшить ефективність роботи Європарламенту та часом впливатиме на зміст та амбіційність пропозицій парламентарів до законодавчих ініціатив.

Та й конфігурацій більшості може бути декілька.

Євроскептичні партії на правому фланзі політичного спектра шукатимуть шляхи для формування альтернативних більшостей, зокрема з питань імміграції та економічної політики.

З деяких питань крайні праві можуть об’єднуватися з крайніми лівими — приміром, для блокування міжнародних угод.

Радикали, вперед!

На сьогодні зберігається невизначеність щодо складу партійних груп у новому Європарламенті. ЄНП, СД, АЛДЄ та Об’єднані ліві збережуть свої назви та членство національних партій (за винятком, можливо, партії "Фідес" прем’єр-міністра Угорщини Орбана, чиє членство в ЄНП наразі призупинене). Натомість майбутнє всіх правих груп залишається невизначеним.

Група консерваторів, яка у нинішньому скликанні має 77 депутатів з 19 держав-членів ЄС, скоротиться на 10–20 депутатів і представлятиме вже 14 держав-членів, а після виходу Британії з ЄС її чисельність може додатково зменшитися.

Багато у чому доля цієї групи залежатиме від позиції її лідера — польської партії "Право і справедливість", яка може залишити консерваторів та приєднатися до нового євроскептичного альянсу під проводом віце-прем’єра Італії Маттео Сальвіні. Можливо — навіть разом із "Фідес".

Не виключено навіть, що це зробить групу радикалів третьою за чисельністю!

Щоправда, офіційних заяв з боку "Права і справедливості" щодо можливої зміни блоку наразі немає. Через це не варто очікувати швидких змін у цій групі — принаймні до офіційного виходу Великої Британії та переформатування всього складу Європарламенту. Разом з тим, не слід виключати і посилення консерваторів за рахунок партії "Фідес", адже Орбан раніше заявляв, що у разі виходу з ЄНП у пріоритетному порядку розгляне союз із партією влади Польщі.

Хай там як, майбутнє консерваторів нині не визначене.

А от "Європа націй і свобод", що об’єднує низку проросійських партій, точно посилить позиції

Нині до неї входять італійська "Ліга", французьке "Національне об’єднання", голландська Партія свободи, австрійська Партія свободи тощо. Останнім часом Сальвіні та Ле Пен активно проводять переговори з євроскептичними партіями з інших країн, і вже переконали приєднатися до нового альянсу "Альтернативу для Німеччини", "Свободу та пряму демократію" з Чехії, Консервативну народну партію (EKRE) з Естонії, партію "Ми — сім’я" (Sme Rodina) зі Словаччини, а також дві партії, які у нинішньому скликанні входять до групи консерваторів — "Істинних фінів" та Народну партію Данії.

Скандал в Австрії навколо контактів віце-канцлера Гайнца-Крістіана Штрахе з росіянкою, близькою до Кремля, та розвал правлячої коаліції можуть послабити позиції Партії свободи, але навіть попри це чисельність групи напевно зросте.

Інша група євроскептиків, "Європа свободи та прямої демократії" навколо італійського популістичного "Руху 5 зірок", буде переформатована (а може, й ліквідована). Французький рух "Жовтих жилетів" обіцяв долучитися до неї, але за прогнозами він не проходить до Європарламенту. Партнером "5 зірок" може стати Brexit-партія з Великої Британії, яка набирає 34% і матиме близько 24 депутатів. Але щоби зберегти групу, потрібно об’єднання депутатів із мінімум 7 держав. Цей критерій поки що не виконується, тож не виключено, що обидві партії залишаться у статусі "неприєднаних".

Нова Єврокомісія

Від результатів виборів до Європарламенту залежить призначення на ключові посади у європейських інституціях, включаючи президента Єврокомісії, комісарів, а також високого представника з питань зовнішньої та безпекової політики.

На виборах 2014 року ЄС вперше застосував процедуру Spitzenkandidaten (у перекладі з німецької — провідні кандидати), відповідно до якої кандидат від партійної групи, яка здобуде більшість місць за результатами виборів, стає президентом Єврокомісії. У такий спосіб кандидат від ЄНП Жан-Клод Юнкер очолив виконавчий орган ЄС у 2014р.

Дану процедуру планують застосувати і на виборах 2019 року. Якщо це станеться, то кандидат від ЄНП Манфред Вебер має найвищі шанси очолити Єврокомісію, оскільки "народники" продовжують зберігати лідерство.

Однак ця система влаштовує далеко не всіх.

Категорично проти неї виступили президент Франції Макрон та прем’єр-міністр Люксембургу Беттель під час неформального саміту ЄС у румунському місті Сібіу. АЛДЄ також стала в опозицію до Spitzenkandidaten, вважаючи, що вона несправедливо надає перевагу ЄНП.

На підтримку цієї системи (та кандидатури Вебера) виступили канцлери Німеччини та Австрії.

Наразі важко спрогнозувати, чи погодяться лідери держав-членів ЄС повторно застосувати систему Spitzenkandidaten. Багато залежатиме від остаточної позиції АЛДЄ, адже від її голосів залежатиме і успішність голосування на підтримку нового президента у Європарламенті.

Добрі наслідки для України

Зміна влади у ЄС несе як можливості, так і ризики для України.

Посилення ваги АЛДЄ та впливу цієї групи на законодавчий процес матиме позитивне значення для нашої держави. Ліберали виступають за посилення інтеграції в рамках ЄС, збільшення ролі наднаціональних інституцій. Група АЛДЄ традиційно прихильно ставиться до України, не виключаючи перспективи членства в ЄС для країн Східного партнерства.

Значною мірою можливі зміни в політиці ЄС щодо України залежатимуть від особи високого представника ЄС з питань зовнішньої та безпекової політики. Досі цю посаду традиційно обіймав кандидат від СД. Та якщо тепер, враховуючи зростання ваги лібералів, її обійме представник від АЛДЄ, можна буде очікувати активнішої ролі європейських інституцій у лобіюванні інтересів України.

Натомість у разі, якщо ця посада залишиться у квоті соціал-демократів, то наступним високим представником може стати чинний міністр закордонних справ Іспанії Жозеп Боррель. За нього курс ЄС щодо України буде продовжено без різких змін.

Разом з тим, фрагментованість нового складу Європарламенту, посилення ролі євроскептиків, труднощі з формуванням стабільної більшості тощо — матимуть негативний ефект для нашої держави. Збільшення ролі Ради ЄС у разі слабшання Європарламенту — також не в інтересах України, адже традиційно Європарламент був інституцією, найприхильнішою до нашої держави.

Проте у Києві мають бути готовими до будь-яких результатів виборів до Європарламенту та налагоджувати співпрацю з усіма політичними групами, активніше просуваючи власні національні інтереси у Брюсселі та Страсбурзі.

Джерело:

В’ячеслав Голуб

Експерт програм зовнішньої політики


Народився в 1990 році в м. Павлоград Дніпропетровської області.

Освіта:

Національний університет «Острозька академія» (2013 р.). Спеціальність: магістр із міжнародних відносин, політолог-міжнародник, перекладач.

Проходив стажування у Міністерстві закордонних справ України (2011 р.; 2013 р.; 2014-2015 рр.), Комітеті ВРУ з питань європейської інтеграції за Програмою стажування у Верховній Раді України та Центральних органах виконавчої влади від ГО «Ліга інтернів».

Робота:

Жовтень 2015 р. – серпень 2016 р. — робота на державній службі в Державному агентстві з енергоефективності та енергозбереження.

Серпень – грудень 2016 р. — експерт з питань внутрішньої політики Міжнародного центру перспективних досліджень.

Від січня 2017 р. — експерт програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова.

holub@razumkov.org.ua

viacheslav.golub