Практично узгодженим є положення про те, що відбудову країни потрібно починати вже зараз, не чекаючи закінчення бойових дій, яким би складним і суперечливим завданням це не здавалося. Також узгодженим є бачення того, що, по-перше, країна потребує докорінного ідеологічного і практичного оновлення соціально-економічного середовища, по-друге — риси і характеристики нової країни мають повністю вписуватись у завдання євроінтеграційного курсу, закріпленому в Конституції України.

Однак, у переважній більшості владних документів, у т.ч. урядовому Плані віднов- лення України, йдеться не про ідеологічні, політичні та інституційні основи оновлення країни (яку країну ми хочемо відбудувати і яким є бачення такої оновленої країни?), а радше пропонується довгий перелік окремих об’єктів (інфраструктурних, виробничих, логістичних, гуманітарних та ін., кожен з яких потребує надвеликих обсягів фінансування), будівництво чи створення яких нібито приведе до бажаних результатів — створенню нової європейської країни. Однак, попри дійсну готовність допомогти Україні, жоден міжнародний інвестор не отримав натхнення від заявленого величезного фінансування, а тому й не виявив реальної ділової активності.

Більше за посиланням на цей аналітичний матеріал