Через пандемії коронавірусу в найближчі два роки кількість людей, які перебувають за межею бідності, зросте на 150 млн осіб. Такі цифри наводять в огляді Світового банку. За його методологією стан "крайньої бідності" настає, коли людина живе менш ніж на 1,9 долара в день. Уже цього року таких людей буде понад 9% від усіх, хто живе на землі.
OBOZREVATEL розібрався, як така тенденція стосуватиметься України та скільки людей опиняться за межею бідності.
Чи варто боятися прогнозів Світового банку?
Експерти відразу заспокоюють: боятися прогнозів Світового банку українцям не варто. Він говорить про світ загалом, зокрема й про ті країни, які мають дуже обмежені можливості фінансової діяльності. Наприклад, отримують 50% або більше свого доходу від туризму. Для таких країн локдауни — це дуже несприятливий фактор, який призведе до катастрофічного падіння ВВП і зростання рівня бідності.
"В Україні з усіма структурними проблемами економіки такої залежності немає, — роз'яснює науковий консультант Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова Володимир Сіденко. — У нас провідна сфера — це агросектор і його дуже мало зачіпає "коронакриза". Ця галузь більше страждає від кліматичних проблем, які ми маємо і які також призведуть до падіння ВВП і падіння експорту. Хоча це буде частково компенсовано завдяки зростанню цін на світовому ринку. Сфера будівництва у нас практично не впала. Це стабілізує нашу економіку. Тому немає підстав говорити, що оцінки Світового банку поширюються на Україну".
Яка ситуація з бідністю в Україні?
За даними Міністерства соціальної політики, у 2019-му році в Україні за межею бідності проживали 38,5% населення. Але бідність в нашому Міністерстві визначають трохи інакше, ніж у Світовому банку. У нас рівень бідності вимірюється ставленням до прожиткового мінімуму: з установленому і фактичному. Зараз наш прожитковий мінімум — 3974 грн. А з урахуванням обов'язкових платежів 4557 грн. Якщо співвідносити з такими цифрами, то за підсумками цього року рівень бідності може вирости до 45%.
"Це не катастрофічне зростання. Крім того, у 2016-му в нас було 43,2%. Фактично ми повернулися на кілька років назад. Але це не призведе до масового збіднення", — стверджує Володимир Сіденко.
Фінансове благополуччя громадян багато в чому залежить від державної політики. Держава може зробити конкретні кроки, які мінімізують збиток від кризи.
"Держава зараз має проводити активнішу політику створення робочих місць і стимулювання ділової активності, — наводить приклад Володимир Сіденко. — Частково вона це робить, візьмемо, наприклад, будівництво доріг. Але це має робитися не такими методами".
Крім того, експерт упевнений, що кредитні і податкові пільги для тих галузей, які постраждали, повинні бути продовжені. Щоб підприємці могли вкладати кошти в реструктуризацію діяльності, шукати нові бізнес-моделі, які дозволяють вижити в цих складних умовах. Особливу увагу держава також має приділити людям з фіксованим доходом.
Джерело:
