Одноцифрової інфляції наступного року навряд чи вдасться отримати

05 грудня 2017

2017 рік добігає кінця, тож першочерговою задачею депутатів цього місяця буде ухвалення Державного бюджету на 2018 рік.

Проект бюджету вже сформований і переданий на затвердження Кабінету міністрів. Проте президент Петро Порошенко вирішив внести до нього корективи. Так, 4 грудня він заявив про необхідність збільшити мінімальну заробітну плату в Україні з 3200 до 4100 грн.

Проте експерти мають сумніви щодо реальної ефективності цього рішення, зважаючи на те, що представникам малого бізнесу складно далося і попереднє підвищення мінімальної зарплати, з якої вони відраховують податки до бюджету. Економісти прогнозують, що чергове підвищення у нинішніх умовах матиме зворотний ефект і малому бізнесу доведеться піти у тінь або просто закривати підприємства.

Експерти наголошують, що підвищення мінімальної зарплати необхідне, але воно має відбуватися в умовах стійкого економічного зростання, якого наразі в Україні не спостерігається:

- Зарплати звичайно треба підвищувати, але це має базуватися на стійкому економічному зростанні. А те зростання у 2-3% ВВП навіть за інфляції 10-12% – це вкрай низький рівень для того, щоб можна було суттєво підвищувати заробітну плату.

Другий момент полягає у тому, що потрібно підвищувати не тільки зарплату, а загалом мінімальні споживчі стандарти, тому що утворюється величезний розрив між мінімальною заробітною платою і прожитковим мінімумом. Це означає, що люди з низькими доходами, в тому числі пенсіонери, не можуть сподіватися на суттєве підвищення добробуту.

Економіка зростатиме, а зарплати підвищуватимуться тільки в умовах, коли є стійке прогнозоване економічне, фінансове, фіскальне середовище, коли забезпечені права власності, коли заходи економічної політики спрямовані на покращення бізнес-клімату. 

У цьому контексті є конкретний приклад приватизації, яка законсервована вже протягом 3-4 років. Дуже багато говорять про те, що це може бути потужним стимулом для розвитку економіки, але далі розмов справа не йде. Якби її дійсно запровадили і якби запрацювали ті підприємства, які сьогодні є збитковими і живляться з бюджету, вимиваючи кошти з соціальних програм, тоді можна було б сподіватися на підвищення не лише мінімальної зарплати, але і соціальних стандартів, і зарплати загалом.

Це неповний список того, що потрібно було б зробити для того, щоб можна було впевнено говорити про підвищення зарплати, але навіть він демонструє, що ще дуже багато має відбутися змін.

Коли минулого року прогнозували 10% інфляції, то переважна більшість фахівців вказувала на те, що це занадто оптимістичний урядовий прогноз. І зараз з початку року ми набрали вже близько 14%. Тобто на кінець року ми вийдемо на 14,5-15% інфляції. Благі наміри не підтримуються належними економічними складовими, тому за нашими оцінками, одноцифрової інфляції наступного року навряд чи вдасться отримати.

Давайте не будемо забувати, що продовжить підвищуватися вартість житлово-комунальних послуг, що є надзвичайно болісним для інфляції. Швидше за все, не вдасться уникнути ослаблення гривні, що також накручуватиме не лише ціни імпортних товарів, але і внутрішні ціни. 

Також зростання економіки у 2-3%, яке хочуть мати наступного року, теж не є тим рівнем, який міг би забезпечити розширене виробництво без тиску на ціни. Тому я думаю, що оптимістичний сценарій на 2018 рік – це 12-13% інфляції.

Облікова ставка є сигналом для короткочасних операцій, в том числі для міжбанківського кредитування. Але більш важливою для розвитку економіки є саме кредитування реального сектору економіки. Тому облікова ставка не має прямого впливу на такі кредити, це радше сигнал про те, що НБУ вважає за потрібне робити найближчим часом.

Біда в тому, що НБУ не займається реальним сектором, а намагається сконцентруватися на так званому таргетуванні інфляції. Мені це видається хибним напрямком у нинішніх умовах. І тому більш реально було б говорити про ставки реального сектору, які потребують свого зниження. 

Підвищення облікової ставки якщо якось і зіграє, то лише в контексті погіршення умов доступу до кредитів економічних агентів. Навряд чи це зіб’є інфляційний настрій, тому що наприклад житлово-комунальні послуги вкрай мало залежать від облікової ставки. 

джерело

Василь Юрчишин

Директор економічних і соціальних програм

Детальніше

Народився в 1955 р. в Кам’янці-Подільському.

Освіта:

Київський державний університет імені Т. Шевченка, факультет кібернетики (1977).

Кандидат фізико-математичних наук (1989).

Інститут державного управління та самоврядування при Кабінеті Міністрів України (1994).

Доктор наук з державного управління (2003).

Автор близько 100 наукових праць.

Робота:

Протягом 1977–1993 р. працював в Київському університеті на посадах інженера, наукового та старшого наукового співробітника; 

1994–1999 — головний дослідник з економічних питань Міжнародного центру перспективних досліджень, Фонду розвитку банківської справи і фінансів;

1999–2004 — доцент кафедри економічної політики Української (нині Національної) академії державного управління при Президентові України;

1999–2004 — директор з досліджень Агентства гуманітарних технологій, потім Агенції соціального проектування;

2002–2003 — радник Міністра економіки України;

з квітня 2004 р. – професор кафедри економічної політики Національної академії державного управління при Президентові України;

з червня 2005 р. — директор економічних програм Центру Разумкова.

(044) 201-11-90

yurchyshyn@razumkov.org.ua