Чому Україна не може подолати межу бідності та що з цим робити?

19 жовтня 2018

17 жовтня — міжнародний день боротьби за ліквідацію бідності. До цієї дати Світовий банк оприлюднив шокуючі цифри: за межею бідності живе майже четверта частина населення планети. Крім планки абсолютної бідності (доходи менш ніж 1,9 долара на день), Всесвітній банк оперує таким поняттям, як межа соціальної бідності. Для країн із низьким і середнім рівнем доходу бідним може вважатися населення, що отримує на день менш ніж 3,20 долара й 5,5 доларів відповідно. Найменша частка бідних людей серед країн, що розвиваються, була відзначена в країнах Європи та Центральної Азії. Найшвидшими темпами з проблемою бідності справляються Східна Азія та Тихоокеанський регіон, де дохід найбідніших 40% населення в середньому зростав на 4,7% з 2010 до 2015 року. Щодо України, то ще в липні СБ констатував, що якщо в 2014 році за межею бідності жили 15% населення України, то сьогодні — 25%. При цьому було зазначено, що економічний потенціал України вищий, ніж у Польщі, Румунії, Грузії, Індонезії. Однак державна політика в плані розвитку економіки відстала на 20 років. Сьогодні в центрі Києва проходить масова акція протесту профспілок. Мітингувальники вимагають припинити економію на людській праці й встановити з 1 січня 2019 року мінімальну зарплату не нижче 7700 гривень. До слова, в планах прем’єра підвищити мінімальну зарплату з 2019 року, але до 4170 гривень.

Експерт економічних програм Центру Разумкова Володимир Сіденко переконаний, що в цій ситуації річ не в тому, що в нас є несприятливі ефекти, пов’язані з веденням бойових дій, які вивели з експлуатації значну частину економічного потенціалу.

Ідеться навіть не про корупцію, олігархат, який привласнює набагато більше, ніж віддає країні, навіть не про те, що ми ведемо неправильну політику доходів, соціальні стандарти в нас суто декларативні, зазначив він.

"Ідеться насамперед про те, що Україна постійно зазнає впливу тенденцій, які призводять до деградації структури економіки. Структура економіки спрощується. У країні зникає виробництво, яке визначало раніше профіль країни. Що відбувається в авіабудуванні, ракетно-космічній галузі, суднобудуванні, танкобудуванням? Істотно скоротилася хімічна промисловість. Що натомість? Аграрна економіка?", — підкреслив економіст.

Продуктивність праці мізерна, а за розрахунками, наприклад, США ми поступаємося більш ніж ушестеро, акцентував він.

"То на які соцстандарти можна при цьому розраховувати?", — додав експерт.

Україна перетворюється на країну з типовою економічною структурою, яка притаманна малорозвиненим країнам світу, уточнив він.

Ніхто не проти, щоб Україна мала розвинений сільськогосподарський сектор. Однак коли ми фактично стаємо монокультурною країною, яка має кілька простих аграрних продуктів, що визначають усю нашу присутність у світовій економіці, на вищі соцтандарти розраховувати не можна.

Економіст нагадав дані МВФ щодо того, що Україна за показником частки ВВП на душу населення впала нижче за Молдову й стала найбіднішою в Європі. За показником купівельної спроможності ми випереджаємо лише Киргизстан, Узбекистан і Таджикистан, поступаємося Білорусі більш ніж удвічі, а Казахстану та РФ — утричі.

За його словами, в нас посилаються на війну, але, наприклад, Китай позбавлений контролю над Тайванем, для них це також істотна втрата, але це не заважає Китаю розвиватись. Японія перебуває в тривалому спорі з РФ щодо незаконної окупації, як вона вважає, її північних територій, але попри відсутність мирного договору з РФ, Японія є однією з найбільш технологічно розвинених країн світу. Приклад Ізраїлю також показовий.

Без відповідного технологічного ривку, виникнення сфер, які здатні підвищити випуск нашої економіки, ми не подолаємо бідність, наголосив він.

На його переконання, не можна йти далі шляхом експлуатації земельних ресурсів, при тому, що ми вирощуємо культури, які зазнають ерозії.

"Чорна металургія також втрачає конкурентоздатність. Починають випереджати Туреччина, Китай, які впровадили більш потужні виробництва в цій галузі", — пояснив експерт.

Крім того, не вирішена проблема розподілу доходів та видатків, підкреслив він.

"За таких показників ВВП маємо абсолютно нерівномірний розподіл. Бідність межує з проявами найвищого рівня споживання. Тому ми бачимо на автошляхах надзвичайно дорогі авто, а в передмісті — будинки, які нагадують палаци. Це говорить про те, що розподіл ВВП спотворений, адже велика його частина привласнюється не економічним шляхом, а завдяки позиціям у владній вертикалі", — резюмував Володимир Сіденко.


Володимир Сіденко

Науковий консультант з економічних питань


Освіта:

Київський державний університет ім. Т. Шевченка, факультет міжнародних відносин і міжнародного права, відділення міжнародних економічних відносин (1977).

Доктор економічних наук (2000), член-кореспондент Національної академії наук України (2006), автор понад 200 наукових праць, в т.ч. опублікованих за межами України (Велика Британія, США, Німеччина, Російська Федерація, Угорщина та ін.).

Робота:

Науковий співробітник, завідувач відділу в Інституті соціальних та економічних проблем зарубіжних країн АН України (1980–1992), Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України (1992–2000), Інституті економічного прогнозування НАН України (1992–2005), Інституті економіки та прогнозування НАН України (2005–2012).

Науковий консультант Президента України з питань зовнішньоекономічної політики (1994–1995).

Директор економічних програм Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова (2001–2004 рр.).

Сфери діяльності: дослідження питань стратегії та механізму зовнішньоекономічної діяльності, структурних трансформацій в економіці, зовнішніх аспектів економічного зростання, глобального економічного регулювання, міжнародної економічної інтеграції, міжнародної конкурентоспроможності, іноземних інвестицій, економічних відносин України з Європейським Союзом та регіональними об’єднаннями на теренах СНД.

sidenko@razumkov.org.ua