Aналіз головних тез 45-го президента США

25 січня 2017

В інавгураційній промові Трампа є кілька важливих моментів, на які варто звернути увагу. Насамперед, це дуже чітка артикульована орієнтація на американські національні інтереси у зовнішній політиці. Трамп зазначає, що вони не збираються фінансувати закордонні армії і воювати на зовнішніх кордонах. Йдеться не про ізоляціонізм Америки, а скоріше про прагматичніший підхід в контексті нової зовнішньополітичної філософії президента, який спиратиметься на бізнес і прагматичний підхід. Тому тут потрібно враховувати деяку загрозу перевести європейську частину НАТО на самоокупність, тобто обмежити фінансовий вплив США на цей блок, який нині становить 72% в загальному бюджеті, і більше обмежити в цілому геополітичну присутність США на європейському континенті. Це ставить дуже серйозні питання перед європейськими партнерами. Можливо найближчим часом з прем'єр-міністром Британії (Трамп зустрінеться з Терезою Мей вже цієї п'ятниці. – Авт.) йтиме розмова, але те, що такі меседжі зроблені і що вони, безумовно, вельми і вельми насторожують європейських лідерів це цілком очевидно. Тобто в даному випадку йдеться про максимальний прагматизм і ніяк не про геостратегічне просування в світі американської позиції, ідеалів свободи, демократії, – все, на чому зосереджувалися попередні президенти. Більшою мірою це буде такий бізнес-підхід який, очевидно, і змусить європейських лідерів жорсткіше, виваженіше і прагматичніше ставитися, в тому числі і до відносин з нинішньою Адміністрацією Білого Дому. Тут, напевно, варто говорити про можливі серйозні зміни у відносинах між Брюсселем і Вашингтоном в тому числі на лінії США-ЄС і США-НАТО, але відповідей на всі запитання інавгураційна промова безумовно не дала. Тому що вироблятиме зовнішньополітичний курс США не з 20-січня, як це було заявлено, а в процесі переговорів. І переговори можуть вплинути і на позицію Трампа, і на його зовнішньополітичні координати.

Тому чекати більш менш кристалізованого курсу, швидше за все протягом перших місяців, може бути, навіть до півроку. Негативні побоювання, безумовно, присутні, але з іншого боку потрібно подивитися, як світова практика впливатиме і визначатиме зовнішньополітичний курс США.

джерело

Михайло Пашков

Співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки


Народився в 1958 р. в Рославлі Смоленської області.

Освіта:

  • Смоленський педагогічний інститут, факультет російської мови та літератури (1979);
  • Московський інститут молоді, факультет журналістики (1986);
  • Київський інститут політології і соціального управління (1991).
  • Кандидат філософських наук, автор понад 50 наукових праць.

Робота:

  • Протягом 1979–1989 р. працював на різних посадах у районних, обласних та республіканських газетах Росії та Молдови;
  • в 1991–1994 р. — в наукових закладах Національної академії наук України;
  • в 1994–1998 р. — на дипломатичній роботі в посольстві України в Російській Федерації;
  • з грудня 1999 р. — провідний експерт Центру Разумкова;
  • з лютого 2010 р. — директор міжнародних програм.

Має дипломатичний ранг першого секретаря. Остання посада в державних органах — головний консультант Аналітичної служби Апарату РНБО України; 

(044) 206-85-08

pashkov@razumkov.org.ua