Директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський у коментарі виданню «Новое время» розповів про те, як змінилася тактика сепаратистів на Донбасі і як на це потрібно реагувати українській владі.
Тактика «малих груп», до якої зараз переходять бойовики на Донбасі, може означати дві речі. По-перше, терористи можуть застосовувати малі вогневі групи — це мобільні артилерійські підрозділи, які діють за принципом «вистрілив і втік». По-друге, є небезпека появи малих розвідувально-диверсійних груп — я вважаю, що саме вони становлять для нас найбільшу загрозу.
Як з ними боротися? Передусім потрібно забезпечити наші війська сучасними засобами виявлення вогневих позицій, аби починати вогонь у відповідь не через півгодини-годину, а буквально через декілька секунд після того, як наші позиції обстріляли. З мобільними артилерійськими групами можна боротися лише таким чином.
Основного збитку вони завдають, як правило, інфраструктурі. А головне завдання таких груп — посіяти страх серед населення і змусити мешканців повірити, що обстріл ведеться з українського боку. Висока маневреність малих артилерійських груп дозволяє це зробити.
Чим небезпечні диверсійно-розвідувальні групи? Тим, що вони здатні діяти в тилу і можуть не обмежуватися зоною АТО. Вони можуть проникнути в будь-яке місто, регіон або село все з тією ж метою — посіяти паніку, хаос і, можливо, спробувати організувати соціальні хвилювання, протести і безлади. Протистояти їм можна діями СБУ і МВС, але також потрібно залучати і цивільні ініціативи — місцеві загони і формування, зокрема тих, хто зараз називає себе представниками партизанського руху. Потрібно формувати «комітети пильності», штаби територіальної оборони під егідою місцевої влади.
Підступність полягає в тому, що тактика «малих груп» малоефективна, якщо її не підтримувати широкомасштабними військовими діями або наступом на дипломатичному фронті. Тому не виключено, що нарощування військ на Сході в останні тижні має на меті натиснути на політичне керівництво України і Заходу, нав'язати їм помилкову думку, що «Росії протистояти не можна». Ми вже неодноразово чули від політиків заяви, що військового вирішення цього конфлікту немає. Таким чином, РФ спробує змусити сторони сісти за стіл переговорів на своїх умовах. Зокрема однією з вимог може бути надання Україною сухопутного коридору до Криму. Для Москви це було б великим досягненням, адже такий коридор, на відміну від силового варіанту, не довелося б ні відбивати, ні захищати й утримувати.
Але цей сценарій зможе здійснитися, лише якщо ми не проявимо політичної волі і готовності захищатися. Зараз все залежить від того, як поводитиметься наша влада, західні партнери, яким чином ми стабілізуємо ситуацію і чи вдасться завоювати довіру хоч би жителів прифронтових регіонів.
