Ядерний шантаж Кремля проти волі українського народу до свободи

Вже більшість українців зрозуміли, що ядерний шантаж Кремля, — як шляхом погроз використання ядерної зброї, так й через створення аварійної ситуації на Запорізькій АЕС, — спрямований, у першу чергу, на те, щоб Україна відмовилася від звільнення своїх територій від окупанта й погодилася на принизливу «мирну угоду», що насправді б нічого не гарантувала, крім ганьби, фізичного та духовного знищення українського народу в найближчому майбутньому.

В українців, наразі, не існує іншого вибору ніж продовжувати концентрувати усі свої зусилля на поверненні своїх територій до міжнародно визнаних кордонів 1991р. В іншому випадку, якщо піддатися російському шантажу, то Україна отримає замість миру та безпеки — ганьбу, сотні тисяч жертв на окупованих територіях та ще кривавішу війну після невеликої паузи, що знадобиться для відновлення сил московської «імперії зла».

Президент України В.Зеленський 22 червня 2023р. чітко та ясно заявив про реальну загрозу підриву ЗАЕС рашистськими терористами вже у найближчий час. Ядерний терор — це останній шанс рашистського звіра, що вже знаходиться в агонії, повернути «колесо історії» рухатися в зворотному напрямі.

Водночас, занадто панікувати не слід, оскільки цього тільки чекають рашисти. На сьогодні, ЗАЕС є набагато безпечнішим об’єктом за Чорнобильську станцію, оскільки системи захисту на ній є незрівнянно сучаснішими. До того, ж усі блоки там знаходяться в зупиненому стані. П’ять блоків — у стані холодного зупину, а один (№5) — гарячого зупину. Тому, ядерний шантаж РФ — це ,насамперед, спеціальна активна операція за лекалами головних теоретиків радянського терористичного руху генералів НКВД П.Судоплатова та Н.Этінгона. Однак, й у випадку зумисного теракту на ЗАЕС з боку рашистів, можуть постраждати, у тій чи іншій мірі, десятки тисяч людей та сотні квадратних кілометрів прилеглих територій.

Нажаль, упродовж довгого часу окупації ЗАЕС, Міненерго України разом із НАЕК «Енергоатом» недооцінювали дану загрозу. Вони на перше місце ставили заробляння грошей на експорті електроенергії нехтуючи питаннями безпеки, заспокоюючи міжнародне співтовариство та українське суспільство мантрою, що все «під контролем». Натомість, ДІЯР замість того, щоб ще 4 березня 2022р. (день окупації станції) надати наказ, як це передбачено законодавством у сфері ядерної безпеки, про переведення усіх шести блоків у найбільш безпечний стан — холодного зупину, зробило цей крок тільки 8 червня 2023р.

В результаті неадекватних дій ДІЯР, рашисти, ще упродовж 2022р. багаторазово ставили ЗАЕС на межу ядерної катастрофи через умисні обстріли високовольтних передач, що з’єднують станцію із зовнішнім живленням для забезпечення охолодження реакторів та басейнів витримки ядерного палива. Водночас, атомні реактори перебували в найбільш небезпечному стані роботи на потужності. Тільки диво та персонал ЗАЕС врятували від катастрофи.

Як відомо, що так званий президент Росії 5 жовтня 2022р. підписав Указ №711 про передачу ЗАЕС до 2028р. під контроль «Эксплуатирующей организации Запорожская АЭС» (зареєстрована у Москві). Також, до 2028р. згідно цим Указом, фактично, визнається дія української ліцензії на експлуатацію.

Для чого, це зроблено? Щоб станцію повністю контролювала РФ, а діяча ліцензія ДІЯР, якби легалізувала усе це грабіжницьке привласнення найбільшої АЕС Європи. Усі загрози що там створюються за диявольським планом Кремля повинні також виправдовуватися українською ліцензією.

Як це не дивно, генеральному директору МАГАТЕ Р.Гроссі вже понад 7 місяців вдається не помічати відкритий грабіж АЕС серед білого дня. Цей пан, замість того щоб зосередитися на дотриманні положень двох резолюцій Ради керуючих МАГАТЕ, де найбільшою загрозою безпеці названо перебування російських військ на території станції, а їх виведення та передача ЗАЕС під контроль України має бути здійснена невідкладно, придумує п’ять стовпів безпеки й говорить, що рівень ставка охолодження нормальний. Отже, на його дивний погляд, незважаючи на мінування станції безпосередньої безпеки немає.

Крім того, він чітко сформулював думку, що найбільшу небезпеку ЗАЕС виявляється несе не перебування російських озброєних формувань на її території та не тотальне мінування ключових систем безпеки, а українській контрнаступ. Куряча сліпота Р.Гроссі також не дозволила йому помітити явне ігнорування припису ДІЯР на переведення п’ятого блоку у стан холодного зупинення та хижацьке привласнення станції терористом №1 у світі. До того ж, на брифінгу для журналістів він практично нівелював роль ДІЯР, вказавши що рашистське керівництво ЗАЕС може самостійно приймати рішення щодо виведення блоків на потужність.

Власне, гра Р.Гроссі в об’єктивність на тому й закінчилася й він явно став на бік ядерних терористів, готуючи їм індульгенцію на випадок аварії.

Таким чином, безвідповідальні дії генерального директора МАГАТЕ Р.Гроссі мотивують рашистів у скоєнні глобального злочину щодо ЗАЕС, оскільки вони розуміють, що такий, із дозволу сказати, керівник МАГАТЕ й надалі забезпечуватиме їм безкарність.

Хотілося відмітити звернення президента України В.Зеленського та МЗС України до міжнародних організацій, в т.ч. до G7, ЄС, Китаю, Індії, країн Африки та Азії. Тепер вже точно, у разі здійснення теракту рашистами на ЗАЕС ніхто не зможе сховати голову у пісок.

Досить потакати ядерним терористам. Досить будувати їх стації по всьому світу й купувати у них технології та послуги із збагачення урану. В G7 та КНР є усі важелі впливу на РФ, щоб не допустити непоправного, зокрема, й через включення країни терориста до чорного списку FATF. Досить потакати ядерним терористам настав час діяти, якщо великі країни хочуть вважатися такими не тільки на папері.

Впевнений, що ядерний шантаж кремлівського фюрера не зупинить звільнення української землі ЗСУ, а лише наблизить сучасну Росію до внутрішнього колапсу.

Володимир Омельченко

Директор енергетичних програм


Народився в 1967 р. в Києві.

Освіта:

Київський політехнічний інститут, факультет хімічного машинобудування (1992).

Автор понад 50 наукових і публіцистичних праць. Брав участь у розробці та здійсненні міжнародних енергетичних проектів та наукових дослідженнях міжнародної енергетичної політики.

Робота:

У 1992–1996 р. працював на різних посадах в галузі машинобудування;

1997–1998 — головний фахівець відділу нафтової, газової та нафтопереробної промисловості міністерства економіки України;

1998–2003 — НАК «Нафтогаз України», очолював напрям транспорту нафти;

2004–2007 — головний консультант Національного інституту проблем міжнародної безпеки РНБО України;

з лютого 2007 р. — експерт Центру Разумкова, з 2013 року — директор енергетичних програм.

(044) 206-85-02

omelchenko@razumkov.org.ua

volodymyr.omelchenko