Питання води в Крим загрожує Україні багатоаспектним шантажем або активними військовими діями з боку Росії

Протягом останнього тижня з вуст представників президентської команди активно залунала теза про ймовірність відновлення водопостачання в Крим, що серйозно збурило громадськість. Про небезпеку такого рішення, а також про те, в якому разі Київ справді може відкрити вентиль з водою для жителів півострову, в інтерв’ю Lenta.UA розповів співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник.

— У ЗМІ можна почитати заяви представників владної команди щодо водопостачання до окупованого Криму, які часто протирічать одна одній. Зокрема, кілька нардепів від «Слуги народу» вже заявили про те, що воду в Крим варто пустити. Водночас представники виконавчої вертикалі говорять протилежне. Чому так відбувається? Це неузгодженість чи якась хитра гра?

— Скоріш за все, це є ознакою відсутності узгодженої позиції у владній команді з цього питання, як і, до речі, з багатьох інших аспектів, що стосуються деокупації Криму чи шляхів врегулювання конфлікту. Водночас, не слід виключати, що є зацікавлені особи, які свідомо вкидають у інформаційне поле подібні конфліктні теми — з різними цілями.

— Чи припустимі торги «вода в обмін на Донбас», про що говорив, зокрема, Давид Арахамія?

— Однозначно — ні! Важливо пам’ятати, що однією з цілей розв’язання війни на Донбасі було відволікання уваги України та світу від проблеми анексії Криму. Будь-які ініціативи «обміну Криму на Донбас» будуть радо вітатися і — поза сумнівом — уміло використані Кремлем. Особливо небезпечним і недолугим є комерційний підхід до розгляду питання водопостачання для окупованого Криму. Це питання є виключно політичним, і його «ціна» повинна формуватися не в грошових одиницях.  

— Добре. А за яких тоді умов можна пустити воду в Крим?

— Надзвичайно важливе і складне питання. Для того, щоб зробити правильний вибір між умовно двома категоричними позиціями — «ні, поки Крим не буде деокупований» або «так, але за умови…», — слід ґрунтовно прорахувати наслідки кожного з них. Необхідність в таких розрахунках може виникнути незалежно від бажання офіційного Києва і дуже несподівано. Північно-кримський канал є одночасно стратегічним ресурсом у нашій боротьбі з агресором і стратегічно небезпечним об’єктом можливої агресії з боку Росії. Імовірність екологічної чи техногенної катастрофи на півострові з відповідними негативними суспільно-політичними наслідками підвищується з кожним роком і місяцем. Аварія на «Кримському титані» у 2018 році (тоді на заводі у повітря відбулися викиди небезпечних речовин — Ред.) стала першим серйозним сигналом. Цієї зими вже лунали заяви від представників окупаційної влади про очікуваний серйозний дефіцит води вже в березні.

Якщо питання дефіциту води — і відповідно життєзабезпечення населення на окупованій території — постане надто гостро, то Путіну доведеться реагувати терміново. Способи, якими він вирішує проблеми, а також інструменти, нам вже добре відомі. Для України це загрожує багатоаспектним шантажем або активними військовими діями.

Повертаючись до прийнятної «ціни», можливих умов і критеріїв відновлення водопостачання, слід зазначити, що вони мають бути сформовані, виходячи із наших стратегічних цілей. Наразі ж будь-які необдумані заяви, ініціативи стосовно повернення водопостачання до Криму можуть стати каталізатором для протестів і розколу суспільства, а російський «партнер» не упустить момент цим скористатися.

— Тим не менш, заяви лунають. А отже, питання умов відновлення водопостачання стає нагальним…

—  Якщо повертатись в історію припинення подачі дніпровської води в 2014 році, то це було доцільним рішенням, але варто також пам’ятати, що дане рішення було радше збігом обставин, ніж результатом на той час не існуючої стратегії повернення Криму. Безумовно, дефіцит води створює додаткові проблеми навантаження на окупаційну владу, яка згідно з міжнародним законодавством, повинна забезпечувати життя населення на контрольованій території. При цьому не можна дати однозначну відповідь, наскільки ефективним може бути вплив фактору відсутності води на перспективи деокупації Криму.

Повертаючись до сьогоднішніх позицій, я поділяю точку зору тих, хто наполягає, що вода в Крим неповинна подаватися, доти, поки він не буде деокупований. З іншого боку, треба задатись питанням, наскільки це сприяє нашій стратегічній меті повернення Криму під контроль України, і чи може дозвіл на подачу води сприяти досягненню цієї цілі.

Далі якщо ми готові розглядати це питання, то ми повинні чітко визначити для себе умови, за яких Україна готова піти на переговори, або ж на подібні рішення. І тут варто із кожним кроком задаватися питанням, чи сприяє це деокупації, чи це грає на російські інтереси по легалізації Криму.

Якщо ми визначимо кілька пунктів, які сприяють деокупації, то їх треба висувати під час переговорів. Наприклад, у потенційній політичній угоді першим пунктом має бути звільнення всіх політичних в`язнів та громадян України за тим списком, який буде сформований в Україні. І в цьому списку мають бути всі кримські татари, всі громадяни України не тільки на території Криму, але й на території Росії.

Повинна бути й умова поступової повної демілітаризації Криму. В цій умові повинно бути чітко прописано, що Росія протягом року повинна демілітаризувати північний Крим на глибину 100 км, другий рік 200 км., і так далі. Таким чином, Крим має бути повністю демілітаризований.

Але все це теорія. Потрібно розуміти, що у разі пуску води Україна добровільно віддасть один із найпотужніших інструментів. Можуть бути міжнародні наслідки, оскільки Україна не може просто відкрити подачу постачання води.

— До чого може призвести повернення водопостачання до Криму без повернення півострова до України?

— Будь-які необдумані заяви можуть стати каталізатором для протестів і розколів суспільства, а реалізація подібних речей може призвести до активних акцій протесту. Варто нагадати про те, як суспільство добилося припинення постачання електроенергії в Крим. Можна згадати і блокаду торгівлі з окупованою територією Донбасу. Іншими словами, подібні приклади вже були, і у разі дій у напрямку відновлення водопостачання відбудеться теж саме.

Загалом, реакція суспільства буде. Хоча це не одне із найбільш болючих питань, яке турбує українців, слід очікувати на дуже гостру реакцію.

Джерело:

Олексій Мельник

Співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки, координатор міжнародних проектів


Народився в 1962 р. в Хмельницькій області. Закінчив Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків (1984), Інститут іноземних мов міністерства оборони США (1993), Школу командирів ескадрилій Університету військово-повітряних сил США (1994), Курс управління повітряним рухом військово-повітряних сил США (2001), Королівський коледж оборонних наук Великої Британії (2007).

Робота:

1980–2001 р. — служба в Збройних Силах, підполковник запасу, учасник миротворчих операцій ООН (1996, 1997). Остання посада в Збройних Силах України — заступник командира авіаційної бази з льотної підготовки.

2001–2004 р. — Центр Разумкова.

2004–2005 р. — ДП «Укроборонсервіс».

2005–2008 р. — Міністерство оборони України, начальник організаційно-аналітичного управління забезпечення роботи міністра оборони України — перший помічник міністра оборони.

(044) 201-11-95

melnyk@razumkov.org.ua

oleksiy.melnyk