Після завершення холодної війни одну з найбільших країн Європейського Союзу — Італію перманентно розхитують різноспрямовані дії з реформування базової інституційної структури політичної системи. Це, насамперед, зміни до виборчого закону — іноді діаметрально протилежні, а також спроби провести конституційну реформу в частині співвідношення між повноваженнями двох палат парламенту, які здійснювалися протягом останніх років.
Італійська політична реформа цікава не лише своєю тривалістю майже у чверть століття, а й тим, що до цього, від моменту скасування монархії у 1946р. і протягом усього повоєнного часу, ні італійська Конституція, ні електоральна система не зазнавали жодного серйозного коригування.
vitaliy.yarema