Нова Україна у повоєнному світі

PDF


Повномасштабна війна росії проти України суттєво змінила картину світу та зумовить тектонічні зсуви у сприйнятті безпеки, а також відповідні зміни механізмів її забезпечення, реагування на кризи різного походження та їх врегулювання. Дедалі більше усвідомлюється (на жаль, низькими темпами та не до всіх), що «нормальність», до якої Кремль намагається призвичаїти світ, не має нічого спільного з нормами міжнародного права і з реальним станом справ загалом.

З кремлівського режиму (в широкому сенсі) скинута маска, під якою ховається реальне обличчя Путіна — міжнародного терориста, вбивці, ґвалтівника, мародера, брехуна, — уособлюючи все те, на що отримали індульгенцію збройні сили РФ на території України, а також особи, що визначають і реалізують внутрішню та зовнішню політику росії. Саме таке обличчя сподіваються зберегти окремі західні політики?

Міжнародна миролюбна спільнота з метою запобігання повторенню жахіть війни і зламу системи міжнародного права має домогтися реформування і зміцнення системи безпеки як на глобальному, так і на регіональному рівнях. Якщо ж структури, що відповідають за реалізацію механізмів забезпечення безпеки, з певних причин не готові або не погоджуються на зміни чи зволікають з їх запровадженням, то громадськість має знайти способи усунення персональних причин цього та примушення до реформ — через вибори, протестні акції, критику у ЗМІ тощо.

Війна підвела межу під казкою про братерські український і російський народи, про можливість їх мирного співіснування, викрила ворожу налаштованість проти України (і всієї демократичної спільноти) російської політичної «еліти»1 та потужно зомбованого суспільства. Вона наклала негативний (подекуди руйнівний) відбиток на економічні та культурні україно-російські зв’язки, прирікає Україну на багато років наперед на відчуття постійної загрози її безпеці від північно-східної сусідки. Це зумовлює необхідність докорінної зміни в поглядах на структуру й організацію економічного та безпекового секторів України, які не за власної волі приречені на суттєву мілітаризацію.

Микола Сунгуровський

Директор військових програм


Народився в 1951 р. в Москві.

Освіта:

Оренбурзьке вище військове зенітне ракетне училище (1972);

Київська академія протиповітряної оборони (1982);

Вища школа підприємництва при Київському інституті народного господарства (1991).

Кандидат технічних наук, старший науковий співробітник, автор понад 100 наукових праць.

Робота:

з 1982 р. — наукова робота (39-й Науково-дослідний інститут бойового застосування військ ППО сухопутних військ, Центральний науково-дослідний інститут МО, Національний центр оборонних технологій і воєнної безпеки, Аналітична служба Апарату РНБО);

з грудня 1999 р. — координатор програм Центру Разумкова;

з лютого 2000 р. — позаштатний консультант Комітету з питань національної безпеки і оборони Верховної Ради України;

з грудня 2006 р. — директор воєнних програм Центру Разумкова.

Полковник запасу, стаж військової служби — 31 рік. Сфери діяльності — системологія, системний аналіз, стратегічне планування, методи аналізу та забезпечення національної безпеки. Остання посада в державних органах — завідувач відділу Аналітичної служби Апарату Ради національної безпеки і оборони України.

(044) 201-11-98

sungurovsky@razumkov.org.ua