Картина світу для негідника

Внутрішній світ і психологія диктаторів давно є предметом дослідження. Відомий німецький психіатр Артур Кронфельд, якому в 1932 році, тобто ще до приходу Гітлера до влади, замовили психіатричну експертизу майбутнього диктатора, і який поставив йому діагноз «психопатія» (психопат), таким чином характеризував психічний стан Гітлера: «Психопати такого типу схильні впадати в депресію, звідки вони зазвичай виходять у стані неконтрольованої агресії».

Нещодавно Інтернет-видання «The Insider» опублікувало експертну оцінку психічного стану Володимира Путіна, яку здійснив американський психіатр, професор Каліфорнійського університету Джеймс Феллон, який спеціалізується на психопатичних розладах. Він діагностував психічний стан Путіна так: «психопатія та нарцисичний розлад особистості».

Один з піонерів дослідження психопатії американський психіатр Герві Клеклі у своїй книзі «Маска здорового глузду», яка вийшла друком у 1941 році, писав, що психопат виглядає нормально і робить усе, щоб виглядати нормально. Психопати дуже маніпулятивні, дуже хижі, дуже агресивні. Усі вони прагнуть бути безстрашними принаймні на деякий час, вони безжальні, у них немає докорів сумління чи почуття провини. Вони черстві та сконцентровані на своїй особистості. Психопат не усвідомлює аморальності власних вчинків і вважає, що те, що він робить, цілком нормально.

Психопати мають низький рівень емоційної емпатії (тобто низьку здатність до співчуття та співпереживання стосовно інших людей). Але, разом з тим, як зазначає Джеймс Феллон, психопати дуже добре вміють «зчитувати» емоції, мотиви та наміри інших людей. Вони дуже добре відчувають «психологічну слабину» в інших людях та знаходять у них хворобливі риси психіки, щоб використати їх у власних інтересах, «граючи на больових точках» чужої психіки.

Як пише Феллон, якщо ви нормальна людина і відчуваєте слабкість іншого, то намагатиметеся допомогти людині у стресі. Якщо ви психопат, ви використаєте її слабкість для власної вигоди. Ключова техніка Путіна полягає в тому, щоб не чекати, поки хтось стане сильнішим, а вдарити по найслабшому. Психопати мають терпіння чекати місяцями, роками чи десятиліттями, щоб завдати удару, коли його жертва слабка (або вважають, що вона слабка).

Світогляд психопата нагадує світогляд негідника, який власні негативні риси проєктує на інших. Ще Омар Хаям свого часу писав:

Душогуб і мене завважав душогубом.
Як дійшов він до тої думки недолугої?
Він не те щоб збрехав, він у свій дух зазирнув
І побачив себе в цьому дзеркалі грубому.

Можна сказати, що зовнішній світ, у якому живе психопат, також наділений ним психопатичними рисами. Психопат вважає, що те, що він робить, є раціональним, виправданим, моральним і добрим. Винним же є не він, а інші люди чи групи людей. Це називається «екстерналізацією провини».

Але для того, щоб представити свої вчинки раціональними, обґрунтованими та єдино вірними, і перекласти провину на інших людей, психопату потрібна цілісна, ідеологічно та світоглядно обґрунтована картина реальності, яку б можна було представити оточуючим (принаймні своїм однодумцям та послідовникам).

І створити таку картину реальності він сам не в змозі. Так, Гітлер послуговувався ідейними напрацюваннями європейських інтелектуалів: нацистська ідеологія була сформована на основі культурного тренду, що виразно проявлявся в середовищі європейської інтелігенції з кінця XIX століття.

Одним із духовних провісників расової теорії націонал-соціалізму вважають Олену Блаватську з її твердженнями про існування «вищої» і «нижчих» рас: «Людство ясно ділиться на Богом-натхнених людей і на нижчі істоти. Різниця в розумових здібностях між арійськими та іншими цивілізованими народами і такими дикунами, як наприклад, остров’яни Південного Моря, не піддається поясненню жодними причинами… На щастя, — завдяки мудрому врівноваженню Природи, яка постійно працює в цьому напрямку — вони швидко вимирають».

Ці ідеї Блаватської розвинув голландсько-німецький професор Герман Вірт у своїй книзі «Походження людства», виданій у 1928 році. Згідно з поглядами Вірта, сучасне людство зародилося в результаті змішування двох проторас — нордичної з півночі і південної, що жила на території зниклого континенту Гондвана. Північна раса відрізнялася духовністю і прагненням до пізнання, тоді як південна перебувала під владою власних примітивних інстинктів і низьких пристрастей.

Віртом було створене «Німецьке товариство з вивчення давньої германської історії та спадку предків» («Аненербе»), метою якого було проголошене «вивчення традицій, історії та спадку германської раси». Це товариство було взяте під опіку Генріхом Гіммлером і включене до структури СС.

Усе це вказує на те, що, на жаль, інтелектуали, інтелігенція далеко не завжди реалізують своє суспільне призначення — служити справі прогресу та перемозі принципів гуманізму. Подібно до того, як вчені та винахідники можуть створювати не лише винаходи, що покращують життя людей, але й смертоносну зброю, діячі культури здатні творити людиноненависницькі ідеології. І сумний досвід ХХ століття мало чому навчив — як у ХХ столітті не Гітлер був творцем ідеології нацизму (у «Майн Кампф» він переважно компілював раніше висловлені ідеї), так само і в ХХІ столітті творцем ідеології «русского мира» виступив не Путін, а представники російських інтелектуальних кіл.

Психопатія Путіна отримала ідеологічне обґрунтування у роботах багатьох поколінь російських інтелектуалів — від творців концепції «Третього Риму» до слов’янофілів, євразійців, Ільїна та Дугіна. Та й скандальну статтю Путіна «Про історичну єдність росіян та українців», що була опублікована трохи більше ніж за пів року до нападу Росії на Україну і яка задумувалася як «ідеологічне обґрунтування» цього нападу, очевидно, писав не Путін, а хтось з його штатних (чи позаштатних) ідеологів.

Якщо існує ідеологія, що формує психопатичну особистість, то завжди знайдеться політик з відповідною психологічною схильністю, в якому завдяки цій ідеології психопатичні риси розвинуться до крайньої межі, та й, врешті, свідомість цілої суспільної спільноти може набути рис «колективного психопата».


Джерело:

Михайло Міщенко

Заступник директора соціологічної служби


Народився в 1962 р. в Києві.

Освіта: Київський державний університет ім. Т. Шевченка, філософський факультет (1984). Кандидат соціологічних наук.

У 1984–1990 р. — співробітник Відділення соціології Інституту філософії Академії наук України;

1990–1998 — співробітник Інституту соціології Національної академії наук України;

1998–2003 — співробітник Українського інституту соціальних досліджень;

2003 — співробітник Київського міжнародного інституту соціології;

з жовтня 2003 р. — заступник директора соціологічної служби Центру Разумкова.

(044) 201-11-94

mishchenko@razumkov.org.ua