"Для нас цей рік буде критичним"

Міжнародний експерт Михайло Пашков переконаний: США ще не сформували своєї позиції щодо України
Зміна влади у Штатах та наближення виборів у Франції й Німеччині насторожує цілий світ. Адже всі розуміють: перестановки на міжнародній шахівниці неминучі. Непроста ситуація складається і для України. Бо ж не відомо, як тепер складуться наші
відносини з ключовими партнерами на Заході, пише газета "Експрес".

Думками з приводу того, як варто реагувати на зміни у світі й чого чекати Україні, з нами поділився співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова, у минулому головний консультант аналітичної служби Апарату РНБО України Михайло Пашков.

— Чи виправдані побоювання України щодо неминучих зсувів у більшменш налагоджених відносинах зі світовими ключовими гравцями?

— Так. У Європі піднялася хвиля національного егоїзму, праворадикалізму і популізму. Це засвідчили вибори у Болгарії, а також у Молдові, де до влади прийшли політики лівого спрямування. Водночас доволі складні відносини складаються між Вашингтоном і Брюсселем. Досить згадати доволі різкі висловлювання президента Трампа щодо застарілості НАТО й вітання виходу Британії з ЄС. Такий режим турбулентності та неспокою турбує не лише Україну, а й увесь світ.

У цьому контексті варто згадати і вибори у Франції, які наближаються. На сьогодні бачимо дві ключові фігури: центриста Еммануеля Макрона та лідер крайнього правого “Національного фронту” Франції Марін Ле Пен. Проти Макрона Росія розгортає
жорсткий пресинг, щоб розчистити дорогу Марін Ле Пен. Щось подібне найближчим часом відбуватиметься і в Німеччині, де, найімовірніше, проти Ангели Меркель буде розгорнута потужна інформаційна кампанія для її дискредитації.

Ситуація дуже змінює атмосферу довкола російськоукраїнського
конфлікту. Чому? Бо тенденції поправішання Європи призводять до можливого розколу на санкційному фронті проти Росії, що може дати їй певний картбланш на українському напрямку. Грубо кажучи, розв'язує їй руки. З одного боку, Україна може зіткнутися з тим, що конфлікт на Донбасі опиниться на задньому плані для європейської та світової спільноти. З другого може зменшитися підтримка України з боку Заходу і після червня можуть бути пом'якшені санкції ЄС проти Росії. Ситуація виглядає для нас вкрай несприятливою. Вона, власне, диктує Україні порядок денний: перш за все треба покладатися на свої сили та можливості й уживати превентивних заходів, щоб уникнути негативного розвитку подій.

— А що, до речі, варто вважати негативним сценарієм?

— Врегулювання конфлікту на Донбасі за російським сценарієм. Він для України категорично неприйнятний.

— Повернімося до найближчих європейських виборів у Франції. Соцопитування показують, що електоральна підтримка Макрона наростає. Отже, не все для нас так і погано?

— Поділяю таку думку. Більшість соціологічних центрів виводить до другого туру Марін Ле Пен. Її суперником, мабуть, буде Макрон. Наразі, за даними соціологів, Ле Пен Ле Пен. Її суперником, мабуть, буде Макрон. Наразі, за даними соціологів, Ле Пен виграла б перший тур, але в другому Макрон переміг би її з великим відривом. Однак ситуація ще може змінитися.

Росія нині використовує на Заході міць і пропагандистський ефект своєї медіамашини для того, щоб знизити рейтинг Макрона. Водночас Москва має глибшу мету дестабілізувати загалом ситуацію у Франції, підірвати ліберальнодемократичні засади
французького суспільства, посіяти зерна недовіри і конфронтації та послабити зовнішньополітичний курс країни. Така технологія була використана у США, її використовують у Франції, використовуватимуть і в Німеччині. Росії потрібна не велика Європа, а великі потрясіння у Європі, які б, з одного боку, послабили її позиції, з другого дали
можливість Москві диктувати свої умови на європейському континенті і переформатувати європейський простір за її сценарієм.

— Позиція президента США щодо України і Росії нині не зовсім така, яку він демонстрував до виборів. Для прикладу, нині Трамп натякає, що Обама, за президентства якого Росія анексувала Крим, був занадто м'яким щодо Путіна. Можливо, не все обернеться для нас на гірше?

— Останні заяви Білого дому вселяють певний оптимізм. Але радив би ці заяви сприймати як позитивний сигнал і зовсім не як тверду політичну лінію, яка втілюється в конкретних кроках, рішеннях та діях. Очевидно, чітку, викристалізовану позицію
Сполучених Штатів щодо українськоросійського питання ми побачимо пізніше, коли відбудуться зустрічі Трампа з Путіним, Порошенком, коли він обговорить ситуацію з лідерами європейських країн.

— Наскільки ймовірно, що Штати і Росія стануть тепер союзниками?

— На сьогодні навряд чи варто говорити про міцну дружбу Путіна і Трампа чи про перспективи союзницьких відносин США і Росії. Діалог як такий ще не розпочався. З одного боку, є завищені очікування російської сторони від того, що з Трампом можна мати справу, щоб поділити Європу на сфери впливу.

З другого очевидно, що Трамп керуватиметься багатьма факторами — не лише самоцінністю Росії як світової держави, а й інтересами країнпартнерів на європейському континенті. Тому вектор буде трохи змінений, зважаючи бодай на те, що було багато суперечностей між США і Росією, що складна ситуація нині в українськоросійських відносинах, у відносинах Москви та Брюсселю. Трампові у всій різноманітності оцих конфліктних точок доведеться вибудовувати найбільш прагматичний, збалансований курс відносин з Росією. Яким він буде нині спрогнозувати важко. Але є підстави вважати, що Трамп зробить деякі кроки назустріч Росії, як і Росія назустріч США.

джкркло

Міжнародний експерт Михайло Пашков переконаний: США ще не сформували своєї позиції щодо України
Зміна влади у Штатах та наближення виборів у Франції й Німеччині насторожує цілий світ. Адже всі розуміють: перестановки на міжнародній шахівниці неминучі. Непроста ситуація складається і для України. Бо ж не відомо, як тепер складуться наші
відносини з ключовими партнерами на Заході, пише газета "Експрес".

Думками з приводу того, як варто реагувати на зміни у світі й чого чекати Україні, з нами поділився співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова, у минулому головний консультант аналітичної служби Апарату РНБО України Михайло Пашков.

— Чи виправдані побоювання України щодо неминучих зсувів у більшменш налагоджених відносинах зі світовими ключовими гравцями?

— Так. У Європі піднялася хвиля національного егоїзму, праворадикалізму і популізму. Це засвідчили вибори у Болгарії, а також у Молдові, де до влади прийшли політики лівого спрямування. Водночас доволі складні відносини складаються між Вашингтоном і Брюсселем. Досить згадати доволі різкі висловлювання президента Трампа щодо застарілості НАТО й вітання виходу Британії з ЄС. Такий режим турбулентності та неспокою турбує не лише Україну, а й увесь світ.

У цьому контексті варто згадати і вибори у Франції, які наближаються. На сьогодні бачимо дві ключові фігури: центриста Еммануеля Макрона та лідер крайнього правого “Національного фронту” Франції Марін Ле Пен. Проти Макрона Росія розгортає
жорсткий пресинг, щоб розчистити дорогу Марін Ле Пен. Щось подібне найближчим часом відбуватиметься і в Німеччині, де, найімовірніше, проти Ангели Меркель буде розгорнута потужна інформаційна кампанія для її дискредитації.

Ситуація дуже змінює атмосферу довкола російськоукраїнського
конфлікту. Чому? Бо тенденції поправішання Європи призводять до можливого розколу на санкційному фронті проти Росії, що може дати їй певний картбланш на українському напрямку. Грубо кажучи, розв'язує їй руки. З одного боку, Україна може зіткнутися з тим, що конфлікт на Донбасі опиниться на задньому плані для європейської та світової спільноти. З другого може зменшитися підтримка України з боку Заходу і після червня можуть бути пом'якшені санкції ЄС проти Росії. Ситуація виглядає для нас вкрай несприятливою. Вона, власне, диктує Україні порядок денний: перш за все треба покладатися на свої сили та можливості й уживати превентивних заходів, щоб уникнути негативного розвитку подій.

— А що, до речі, варто вважати негативним сценарієм?

— Врегулювання конфлікту на Донбасі за російським сценарієм. Він для України категорично неприйнятний.

— Повернімося до найближчих європейських виборів у Франції. Соцопитування показують, що електоральна підтримка Макрона наростає. Отже, не все для нас так і погано?

— Поділяю таку думку. Більшість соціологічних центрів виводить до другого туру Марін Ле Пен. Її суперником, мабуть, буде Макрон. Наразі, за даними соціологів, Ле Пен Ле Пен. Її суперником, мабуть, буде Макрон. Наразі, за даними соціологів, Ле Пен виграла б перший тур, але в другому Макрон переміг би її з великим відривом. Однак ситуація ще може змінитися.

Росія нині використовує на Заході міць і пропагандистський ефект своєї медіамашини для того, щоб знизити рейтинг Макрона. Водночас Москва має глибшу мету дестабілізувати загалом ситуацію у Франції, підірвати ліберальнодемократичні засади
французького суспільства, посіяти зерна недовіри і конфронтації та послабити зовнішньополітичний курс країни. Така технологія була використана у США, її використовують у Франції, використовуватимуть і в Німеччині. Росії потрібна не велика Європа, а великі потрясіння у Європі, які б, з одного боку, послабили її позиції, з другого дали
можливість Москві диктувати свої умови на європейському континенті і переформатувати європейський простір за її сценарієм.

— Позиція президента США щодо України і Росії нині не зовсім така, яку він демонстрував до виборів. Для прикладу, нині Трамп натякає, що Обама, за президентства якого Росія анексувала Крим, був занадто м'яким щодо Путіна. Можливо, не все обернеться для нас на гірше?

— Останні заяви Білого дому вселяють певний оптимізм. Але радив би ці заяви сприймати як позитивний сигнал і зовсім не як тверду політичну лінію, яка втілюється в конкретних кроках, рішеннях та діях. Очевидно, чітку, викристалізовану позицію
Сполучених Штатів щодо українськоросійського питання ми побачимо пізніше, коли відбудуться зустрічі Трампа з Путіним, Порошенком, коли він обговорить ситуацію з лідерами європейських країн.

— Наскільки ймовірно, що Штати і Росія стануть тепер союзниками?

— На сьогодні навряд чи варто говорити про міцну дружбу Путіна і Трампа чи про перспективи союзницьких відносин США і Росії. Діалог як такий ще не розпочався. З одного боку, є завищені очікування російської сторони від того, що з Трампом можна мати справу, щоб поділити Європу на сфери впливу.

З другого очевидно, що Трамп керуватиметься багатьма факторами — не лише самоцінністю Росії як світової держави, а й інтересами країнпартнерів на європейському континенті. Тому вектор буде трохи змінений, зважаючи бодай на те, що було багато суперечностей між США і Росією, що складна ситуація нині в українськоросійських відносинах, у відносинах Москви та Брюсселю. Трампові у всій різноманітності оцих конфліктних точок доведеться вибудовувати найбільш прагматичний, збалансований курс відносин з Росією. Яким він буде нині спрогнозувати важко. Але є підстави вважати, що Трамп зробить деякі кроки назустріч Росії, як і Росія назустріч США.

джерело

Михайло Пашков

Співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки


Народився в 1958 р. в Рославлі Смоленської області.

Освіта:

  • Смоленський педагогічний інститут, факультет російської мови та літератури (1979);
  • Московський інститут молоді, факультет журналістики (1986);
  • Київський інститут політології і соціального управління (1991).
  • Кандидат філософських наук, автор понад 50 наукових праць.

Робота:

  • Протягом 1979–1989 р. працював на різних посадах у районних, обласних та республіканських газетах Росії та Молдови;
  • в 1991–1994 р. — в наукових закладах Національної академії наук України;
  • в 1994–1998 р. — на дипломатичній роботі в посольстві України в Російській Федерації;
  • з грудня 1999 р. — провідний експерт Центру Разумкова;
  • з лютого 2010 р. — директор міжнародних програм.

Має дипломатичний ранг першого секретаря. Остання посада в державних органах — головний консультант Аналітичної служби Апарату РНБО України; 

(044) 206-85-08

pashkov@razumkov.org.ua