Чим небезпечний для України "Турецький потік"

І чи стане цей проект ефективним інструментом тиску на Європу

У понеділок Туреччина і Росія заявили про підписання міжурядової угоди за проектом газопроводу «Турецький потік». Чи варто Україні побоюватися підписання цієї угоди і турбуватися про свій газовий транзит?

Розмови про «Турецький потік», як і про той же «Південний потік», ведуться більше десяти років, а результату все немає. Якщо ж розглядати це питання в зв'язку з будівництвом газопроводу «Північний потік-2», то балтійський газопровід — велика загроза для українського транзиту і постачань газу в Україну в цілому. А ось «Турецький потік» потрібен Росії тільки як резервний газопровід з позиції підштовхування європейських партнерів до прискорення реалізації «Північного потоку-2».

Йде гра з боку Росії: якщо вона бачить, що «Північний потік-2» не подобається комусь з представників ЄС або йде уповільнення його реалізації, Кремль говорить, що є «Турецький потік». Трубопровід до Туреччини буде слугувати стимулятором для європейських партнерів Газпрому, це такий прихований шантаж.

Сама Туреччина займає дуже просту позицію: чим більше транспортних коридорів, зокрема й нафтогазових, пройде через її територію, тим для неї краще, оскільки країна від цього набуває більшої геополітичної ваги. При цьому Туреччина має можливість отримувати енергоресурси з різних джерел і диверсифікувати ці поставки. Це здешевлює енергоресурси і створює для Анкари можливість тиснути на партнерів з позиції цінових параметрів.

Туреччина займає просту позицію: чим більше транспортних коридорів пройде через її територію, тим краще

Повертаючись до «Турецького потоку», варто звернути увагу ще на один нюанс: як саме газопровід буде спроектований. Представники РФ свого часу заявили, що в рамках проекту Росія планує побудувати відгалуження Краснодарський край — Крим. Це, фактично, означає, що проект хочуть реалізовувати в територіальних водах України, тому що Крим і територіальні води поблизу Криму з точки зору міжнародного права є нашою територією. І якщо росіяни проведуть газопровід у територіальних водах України, то відразу ж виникає запитання: а хто дасть кредит, хто дасть інвестиції під ризиковий проект, що проходить по території, яку ніхто не визнав? Які іноземні банки на це погодяться?

Українська влада, до речі, має відреагувати на ці аспекти проекту відповідним чином. Якщо газопровід пройде в територіальних водах поблизу Криму, в економічній зоні України, то без дозволу України цей маршрут буде нелегальним.

Я думаю, турки точно не будуть вкладати кошти в цей газопровід. Якщо хто й буде вкладати, то тільки Газпром. Але у Газпрому складна політична ситуація, фінансові проблеми. У нього величезні ризики, величезні борги, навряд чи він знайде зайвих 8-10 млрд євро. Кредитів Газпрому зараз практично ніхто не дає.

А з «Турецьким потоком» у Росії може виникнути точно така ж ситуація, як свого часу з «Блакитним потоком» — вже побудованим газопроводом між Туреччиною та РФ. Всі витрати на його спорудження взяла на себе Москва, і коли він вже був готовий, Туреччина раптово переграла цінові параметри. Газпрому нічого не залишалося, як діяти за ціновим диктатом Туреччини, тому що потрібно було хоч якось окупати газопровід. Потрібно врахувати, що і «Блакитний потік», і гіпотетичний «Турецький потік» — це не єдині газопроводи в Туреччину. У країні є велика мережа газопроводів, і російські не є для неї критично важливими.


nv.ua

Володимир Омельченко

Директор енергетичних програм


Народився в 1967 р. в Києві.

Освіта:

Київський політехнічний інститут, факультет хімічного машинобудування (1992).

Автор понад 50 наукових і публіцистичних праць. Брав участь у розробці та здійсненні міжнародних енергетичних проектів та наукових дослідженнях міжнародної енергетичної політики.

Робота:

У 1992–1996 р. працював на різних посадах в галузі машинобудування;

1997–1998 — головний фахівець відділу нафтової, газової та нафтопереробної промисловості міністерства економіки України;

1998–2003 — НАК «Нафтогаз України», очолював напрям транспорту нафти;

2004–2007 — головний консультант Національного інституту проблем міжнародної безпеки РНБО України;

з лютого 2007 р. — експерт Центру Разумкова, з 2013 року — директор енергетичних програм.

(044) 206-85-02

omelchenko@razumkov.org.ua

volodymyr.omelchenko