Наскільки щирі громадяни, відповідаючи про ставлення до політиків, зокрема під час соціологічних опитувань? В Україні це питання часто піднімають ще й у зв’язку з війною, натякаючи на так званий «ефект гуртування довкола прапора», коли зовнішня небезпека призводить до консолідації суспільства і, як наслідок, до підвищення довіри та підтримки очільників державної влади. Але виникають підозри, що ця підтримка не завжди є щирою, тобто лише на словах.
Про нещирість відповідей респондентів про ставлення до влади давно говорять в Росії, яка вже довгий час перебуває у стані війни не лише із зовнішнім світом, але і з об’єктивною реальністю (оскільки, як говорив російський публіцист Олександр Невзоров «объективная реальность носит исключительно русофобский характер»).
Деякі російські соціологи, вважаючи, що відповіді на прямі запитання про ставлення до представників влади можуть бути нещирими, перевіряли ці відповіді за допомогою так званих «непрямих» запитань, коли, наприклад, респондентів просили розповісти не про власне ставлення до влади, але про те, як до неї ставляться їхні знайомі (вважається, що респондентам легше сказати, що до влади негативно ставляться їхні знайомі, а не вони самі, хоча б тому, що доля знайомих турбує їх меншою мірою, ніж їхня власна доля).
У дослідженні, проведеному російськими соціологами Олександром Мягковим та Світланою Журавльовою ще в 2009 році, порівнювалися відповіді респондентів на два запитання, в яких потрібно було дати оцінку діяльності тодішнього президента Росії під час економічної кризи 2008–2009 років. Перше запитання стосувалося власної точки зору респондента, тоді як у другому пропонувалося оцінити діяльність президента РФ з погляду друзів/знайомих опитуваного. Якщо при відповіді про власну оцінку діяльності президента 63% опитних говорили, що ця оцінка є позитивно, то стосовно своїх друзів та знайомих лише 49% респондентів відповіли, що друзі та знайомі оцінюють її позитивно.
У квітні минулого року німецькі дослідники Філіп Чапковські та Макс Шауб провели методичний експеримент для того, щоб з’ясувати, якою мірою респонденти в Росії приховують своє справжнє ставлення до війни в України під час соціологічних опитувань. Згідно з його даними, непрямі методи дослідження показали, що підтримка дій російських збройних сил в Україні на 15% нижча, ніж той результат, що був отриманий при відповіді на пряме запитання. І це ще без врахування тієї обставини, що громадяни «нелояльні» до російської влади, можуть взагалі рідше брати участь в соціологічних опитуваннях.
І це не поодинокі випадки, коли застосування непрямих відповідей в Росії свідчить про більш негативне ставлення до влади та її дій, ніж показують відповіді на прямі запитання.
Чи можна щось подібне спостерігати в Україні під час війни? Соціологічна служба Центру Разумкова під час дослідження, що проводилося у липні 2023 року, використовувала методику американського соціолога Монро Сіркена. Згідно з цією методикою, респондента, наприклад, просять оцінити, скільки осіб серед п’яти людей, з якими він (вона) найчастіше спілкується, мають певні політичні симпатії. Так, у гіпотетичній ситуації, якщо, припустимо, кожен респондент відповість, що один з 5-и представників його оточення симпатизує політику N, то, екстраполювавши ці дані на все доросле населення країни, можна буде зробити висновок, що частка симпатиків політика N у суспільстві становить 20%.
Під час цього опитування респондентів спочатку просили дати відповідь на пряме запитання про їхнє особисте ставлення (позитивне чи негативне) до п’яти політиків: Юрія Бойка, Андрія Єрмака, Володимира Зеленського, Петра Порошенка, Юлії Тимошенко. Потім їх просили згадати п’ятьох людей, з якими вони найчастіше спілкуються, не називаючи їх імен та прізвищ, і оцінити, скільки (від 0 до 5) з них позитивно ставиться до кожного з названих політиків. Отже, є можливість порівняти частку симпатиків у суспільстві кожного названого політика, отриману за результатами відповідей респондентів на пряме запитання про їхні симпатії, і частку симпатиків, розраховану за результатами відповідей респондентів про симпатії представників їх найближчого оточення.
Так, за результатами відповіді на пряме запитання про ставлення до Ю. Бойка, позитивне ставлення до нього висловили 7,5% опитаних, а частка тих, хто позитивно ставиться до цього політика, розрахована із застосуванням методики М. Сіркена, становить 15%. При оцінці частки симпатиків А. Єрмака за допомогою цих двох методів ці частки становлять відповідно 29% і 34%, П. Порошенка — відповідно 15% і 29%, Ю. Тимошенко − відповідно 8% і 19%, В. Зеленського — відповідно 77% і 72%.
Отже, частка симпатиків у суспільстві Ю. Бойка, А. Єрмака, П. Порошенка, Ю. Тимошенко, розрахована за методикою М. Сіркена, виявилася дещо більшою, ніж частка, отримана за результатами відповідей респондентів на пряме запитання. Із цих чотирьох політиків три є представниками політичної опозиції, а один — представником влади. Але «поєднує» їх те, що при прямій відповіді негативне ставлення до них респонденти висловлюють частіш, ніж позитивне.
Тоді як частка симпатиків В. Зеленського, розрахована за методикою М. Сіркена, виявилася дещо нижчою, ніж частка, отримана за результатами відповідей на пряме запитання.
З чого можна зробити висновок, що частина симпатиків політиків, по відношенню до яких у суспільстві переважає негативне ставлення, можуть приховувати свої політичні симпатії під час опитувань, тому реальний рівень підтримки таких політиків може бути дещо вищий, ніж показують відповіді на пряме запитання. Стосовно опозиційних політиків, можна припустити, що й сам факт їх перебування в опозиції може змушувати частину респондентів приховувати своє ставлення до них. Хоча не можна відкинути і протилежне припущення — ефект так званої «консолідації меншин», коли представники певних груп, що перебувають в «ідейній меншості» можуть обмежувати коло спілкування своїми однодумцями, або ж суб’єктивно перебільшувати число однодумців у своєму оточенні.
У той же час, якщо політик сприймається у суспільстві переважно позитивно (або перебуває при владі), деяка частина респондентів може на словах приєднатися до «схвальної більшості», насправді до неї не належачи.
Разом з тим, слід зазначити, що оцінки рівня симпатій до політиків, отримані за допомогою методики М. Сіркена, кардинально не змінюють картину, яку можна отримати за допомогою прямих відповідей — рівень симпатій до В. Зеленського залишається істотно вищим, ніж рівень симпатій до лідерів опозиційних політичних сил.
У статті використані результати соціологічного опитування, що проводилося соціологічною службою Центру Разумкова з 5 по 11 липня 2023 року в рамках проекту Програмит MATRA, що фінансується Посольством Королівства Нідерландів в Україні. Оцінки та висновки авторів дослідження не слід розглядати як офіційну позицію Посольства.
Опитування методом «обличчя до обличчя» проводилося у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській, Чернівецькій областях та місті Києві (у Запорізькій, Миколаївській, Харківській, Херсонській областях — лише на тих територіях, що контролюються урядом України та на яких не ведуться бойові дії).
Опитано 2017 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%. Разом з тим, додаткові систематичні відхилення вибірки можуть бути зумовлені наслідками російської агресії, зокрема, вимушеною евакуацією мільйонів громадян.
Джерело:
