Про те, яку загрозу складають борги для енергетики та економіки України, про необхідні першочергові заходи для виходу з боргової петлі та які події будуть знаковими для енергетики України в 2024 році, розповів в інтерв'ю журналу “ЕнергоБізнес” Володимир Омельченко, експерт, директор енергетичних програм Центру Разумкова.
Олександр Куриленко, Петро Білян
— Який сьогодні порядок сум боргів в енергетиці, бо суми називаються страшні?
— Найбільші борги у нас в газовому секторі. Є різні оцінки, але сукупні борги там складають понад 200 млрд грн, в тому числі 80 млрд грн накопичених за останні два роки.
Більша частина боргу — це заборгованість компаній теплокомуненерго перед Нафтогазом. Загальна сума цих боргів перевищує 125 млрд грн. Крім того, зараз ще зростає високими темпами заборгованість генеруючої компанії Центренерго перед Нафтогазом, адже Центренерго споживає газ компанії Нафтогазу, але розраховується на низькому рівні. Центренерго фінансово нестійка компанія, вона не змогла купити достатню кількість вугілля, а тому вимушена споживати природний газ, а він зараз значно дорожчий вугілля. Та іншого виходу, ніж використовувати газові блоки, в умовах дефіциту потужностей немає, бо потрібно збалансовувати енергосистему.
— Чому так?
— По-перше, у нас багато років тариф на тепло незбалансований, він не включає всі витрати компаній ТКЕ, а це в першу чергу природний газ. Бо природний газ подорожчав, а тариф на тепло не зріс у тому числі через й мораторій під час військового стану. Тому зростають борги.
По-друге, компанії ТКЕ надзвичайно неефективні з точки зору менеджменту та величезних втрат теплової енергії, що перевищують в середньому 27%.
Компанії ТКЕ намагаються компенсувати свої проблеми за рахунок того, що вони подають енергоносії в будинки за нижчою температурою, ніж передбачено стандартами. Це теж проблема, бо люди починають більше споживати електроенергії, обігріваються електрообігрівачами та переходять на газові котли.
Плюс криза газового ринку внаслідок покладання спеціальних обов'язків, ПСО для населення, яке виконує Нафтогаз. І поки що тут прориву ніякого немає.
— А ринок електрики?
— Приблизно схожа ситуація, хоча рівень заборгованості ніби й менший. Укренерго має заборгованість перед ГарПоком близько 32 млрд грн. Енергоатом має заборгованість по ПСО 17 млрд грн, хоча за останні місяці ця заборгованість дещо знизилась. Проте, загальна заборгованість на ринку вже перевищила 60 млрд грн.
З позитиву є те, що за листопад розрахунок з “зеленими” збільшився до рівня 92%, за грудень за прогнозом майже повністю розрахуються. Але загалом розрахунки з “зеленою” генерацією за рік складають десь 55%. Тому проблеми тут дійсно існують.
З таким рівнем розрахунків важко думати про залучення інвестицій в сектор ВДЕ та енергетику в цілому.
— Ці борги складають загрозу для енергетики і макроекономічної стабільності України?
— Загроза зрозуміла, бо чим більше боргів, тим менші надходження до бюджету. Чим більше боргів, тим менше капітальних інвестицій, а зношення нашої енергосистеми на дуже високому рівні. Якщо брати теплову генерацію, то вона взагалі мала б закритись 10 років тому. Вона віджила всі свої терміни, але мусить працювати, бо без неї ми не збалансуємо систему. Борги — це відсутність капітальних інвестицій у потрібних для надійної роботи ОЕС обсягах.
Крім того, зараз склалась ситуація, коли у нас дефіцит потужностей. Після розпаду СРСР в Україні був профіцит потужностей, вони налічували понад 50 ГВт, а ми на піку споживали 25–27 ГВт. У нас був подвійний запас. Це відбувалось через те, що з 1990 року у нас падала промисловість.
— А зараз через випадіння Запорізької АЕС дефіцит?
— Так. Випала ЗАЕС, Запорізька, Луганська, Вуглегірська ТЕС, інші станції, а є такі, що під постійним бомбардуванням зараз знаходяться. 70% ВЕС випало з 2 ГВт, які ми мали, частина сонячної енергетики. Загалом випало понад 12 ГВт потужностей тільки тих, що знаходяться на окупованій територій. Тут ще треба додати велику кількість пошкоджених та зруйнованих блоків на підконтрольній українському уряду території.
Так, через ракетні та дронові атаки були суттєво зруйновані підконтрольні потужності, в першу чергу теплової генерації, а також 2 ГВт потужності Укргідроенерго. Вони 1 ГВт відновили, але ще потрібно працювати, щоб відновити решту. А це десь півроку.
Ми увійшли в період дефіциту потужностей, потрібно створювати нові. Треба будувати нові станції. Щоб це робити, треба мати сприятливий інвестиційний клімат. Його неможливо мати в енергетиці та економіці, яка генерує борги. І от у нас замкнуте коло. І все це на фоні дефіциту потужності.
Головна проблема, окрім війни, — викривлена модель ринків як газу, так і електроенергії.
— В чому це викривлення полягає?
— Це ПСО для населення. Замість того, щоб підтримувати малозабезпечених адресними субсидіями в грошовій формі, у нас субсидії відбуваються в формі дешевих енергоносіїв для всіх. Тобто субсидіюються не так бідні, як багаті. Люди із басейнами та саунами у будинках отримають значні субсидії [в цінах на електрику та газ] .
Зараз тариф для населення 2.64 грн/кВт-год, тоді як для промисловості кінцева ціна — близько 7 грн. Ми бачимо, що тариф для населення більше ніж у два з половиною рази знижений. Після тарифу для ПУП, на розподіл електричної енергії, на постачання, диспетчеризацію, для генерації лишаються копійки, що не покривають навіть на 25 відсотків операційні витрати. Така ситуація не може продовжуватись вічно.
Вихід один — припинити це загальне ПСО для населення дешевою електроенергією. Мабуть, вже наступного року треба робити тарифи ринковими для населення і промисловості, а малозабезпеченим людям компенсувати прозоро з бюджету гроші — тільки тим, які цього потребують. Але чи підуть наші політики на це — не ясно.
— Це ж вереску буде!
— Так, це велика політична гра. Гра в те, що ніби політики такі у нас добрі, дбають про людей. Ніхто в світі не може приймати таких мудрих рішень (крім Північної Кореї та Туркменістану), щоб був газ та електроенергія для побутових споживачів набагато дешевші за ринкову ціну, а наші політики — можуть. Значить, вони «турбуються» за народ й їх треба обирати!
Насправді це просто гра в наперстки. Бо люди все одно платять за дешевий газ і електроенергію через ненадходження до бюджету. Однак не отримують інших соціальних послуг: освіта, культура, медицина, пенсії, оборонний сектор. Це все регулярно не фінансувалося, навіть на мінімально необхідному рівні. Не забуваємо також про рекордні стрибки інфляції упродовж останніх 32 років, в яких велику «заслугу» має політика дешевих енергоносіїв. При цьому політики популісти завжди будували свою кар’єру на гаслах «забезпечимо задешево». Й забезпечували, але за рахунок самих споживачів й руйнації соціальної та оборонної сфер — спекулюючи на низькому рівні економічної освіти більшості громадян.
Україна роками недофінансовувала ОПК за рахунок нібито “дешевих” цін на газ та електрику для людей. На ці гроші могли б бути створені ракетні армії, нові танкові бригади. Натомість політикани бавились в дешевий газ для людей, і от в що це вилилось. Ми в 2000-х роках ракетами і літаками розраховувались за цей дешевий газ, що зараз бомблять українців.
— А в 1990-х роках Чорноморським флотом!
— А тоді Чорноморським флотом. От все це дешевий газ. І наші політики не можуть ніяк вгомонитись. Їм допомагає те, що загальна економічна грамотність в Україні на низькому рівні, тому людьми легко маніпулювати. Ви мене оберіть, а я вам дешевий газ та електроенергію дам! Люди не розуміють, що цей дешевий газ за їхній рахунок їм і організують, а там ще й тіньових схем набудують шляхом непрозорих ПСО, які викачують гроші із енергетичного сектору, що становить вже проблему національної безпеки.
— Ми правильно розуміємо, що вірна модель — це усунення ПСО, коли всі продають електроенергію та газ за ринковою вартістю, гроші надходять в бюджет, а потім з бюджету виділяють з цих коштів адресну допомогу для найбідніших, щоб ніхто не сидів при гасовій лампі?
— Абсолютно. Така модель у всьому світі працює. Іншого не дано. Наша модель ПСО з дешевим газом і електроенергією, а такої системи немає ніде у світі. Ніде мільйонерів не дотують дешевим газом і електроенергією. Це от наш досвід такий.
Поки ми цього не позбавимось, то нам не треба розраховувати на інвестиції, побудову нових потужностей. Також не треба розрахувати на стабільність роботи енергосистеми, бо загалом ми зараз на шляху до збільшення енергетичної бідності до критичного рівня.
— Можемо дійти до того, що й без світла будемо?
— Так. Теперішня модель ринків — шлях до кам'яного віку. Ми тримались тільки за рахунок експлуатації тих потужностей, які у нас лишились від радянського часу, і досі на них виїжджаємо. Та спадок вже закінчується, треба будувати нові потужності. Та коли інвестор зараз подивиться, що у нас відбувається на ринках природного газу та електроенергії, яке там ручне ціноутворення, та навіщо йому це. Краще вкладати в Румунію, Норвегію, Туреччину чи Ізраїль. Навіщо ризикувати і інвестувати в Україну? Ми не можемо вирватись з цього замкнутого кола без радикальних рішень. На жаль, політики до цього не готові.
— Якщо скасуємо ПСО і ринки не будуть генерувати борги, то це дасть можливість погасити вже накопичені борги? Чи їх варто списати, випустити облігації чи ще якось?
— Ні! Поточні сплати можна вирівняти, але борги швидко погасити не вийде. Можливо через багато років, якщо реструктуризувати ці борги через облігації, а потім через 10–15 років їх погасити. Є ще взаємозалік. Мабуть 50% можна через взаємозалік погасити.
Головна задача на сьогодні — припинити накопичувати борги. Немає сенсу думати про старі борги, якщо накопичуються нові. Це просто пуста трата часу.
Зупинити накопичення боргів можна через формування такої моделі, про яку ми зараз говоримо.
— А ми особливо не бачимо, як інакше робити. Нехай хтось покаже іншу модель, можемо про інші моделі говорити!
— А ніхто не покаже. Вже 25 років уряд або НКРЕКП думають, але нічого не придумали. Кращого за досвід Євросоюзу, Великобританії та США немає. Шукати Святий Грааль можна так довго, що в результаті розвалиться вся енергетика. Тому потрібно зупинити накопичення боргів, зробити систему, при якій ці борги були б неможливі. Вже після цього з’явиться шанс погасити повністю й борги минулих періодів.
Крім того, у нас ще в ринку електроенергії є балансуючий ринок. Туди викидають неплатників. Такі платники там мають купувати електроенергію за дорожчою ціною, але законодавством заборонено зараз відключати їх від електроенергії. А це 5,5 тис. підприємств. Вони просто можуть не платити.
Я ще розумію підприємства ВПК. Хоча це теж неправильно. Якщо військове підприємство, то воно теж має сплачувати 100% за газ і електроенергію, але ці кошти мають бути передбачені в держбюджеті.
А ПСО у теперішньому виконанні — це ж ще джерело корупції, яку подолати неможливо. Де менше ринку й більше адміністративного впливу — там більше корупції. Ніяке НАБУ із НАЗК з цим ніколи не впорається.
— І це не та корупцію, де просто дали хабара, це саме системна корупція?
—Так. У нас за останнє десятиріччя побудована ідеальна корупційна система, яка прикривається соціальними гаслами піклування про людей через дешевий газ і електроенергію. Ми от так піклуємось, щоб не відключати ТКЕ, щоб промислові підприємства працювали. А це не піклування, а усвідомлені дії мафіозних груп, щоб грабувати бюджет і прикривати це інтересами народу шляхом просування у владу дешевих політиканів.
— Ви сказали, що наступного року будуть позитивні зміни. А чому?
— У нас покращились розрахунки з “зеленими”. Але навесні буде більше споживання від СЕС, а “Енергоатом” піде на ремонт зі своїми блоками. Тоді зменшаться можливості оплати Гарпоку і збільшаться борги.
Однак, Україна взяла на себе певні зобов'язання перед МВФ, а все, про що ми зараз говоримо, це все є в меморандумі Фонда. Тому є надія, що будуть здійснені певні заходи. Звісно, якщо в уряді, НКРЕКП та влади загалом буде воля створювати прозорий ринок. Якщо буде ця воля, то буде позитив. Якщо ні, далі будемо в цьому болоті копирсатись.
— Воля НКРЕКП — це таке ще питання, бо влітку вони підняли тарифи на воду, а потім вийшов президент і сказав, що так не може бути, електрику піднімаємо, а воду — ні.
— Це втручання в роботу НКРЕКП. Це недопустимо в цивілізованій країні. Уявіть, якщо б президент США чи Франції вказував, якими мають бути ціни на воду. Це не функція президента чи Офісу президента. Це перевищення конституційних повноважень.
Звісно, основною умовою врегулювання проблем на енергоринку, зокрема й боргових проблем, є незалежність регулятора. Без незалежного регулятора, коли команди йому даватимуть з Офісу, Кабміну чи Міненерго, то ніякого ринку не буде. Буде тільки бардак! Тому незалежний регулятор з відповідними повноваженнями і відповідальністю потрібний. На жаль, зараз він працює часто по “телефонному праву”.
Утім, певні зрушення теж є. Бо потихеньку і прайс-кепи підвищують, адміністративний вплив прибирають на ринку, ми бачимо як ціни на ринку вирівнюються до рівня, який є в наших сусідніх країнах: Румунія, Молдова, Польща, Словаччина, Угорщина. Ми йдемо до того, щоб забезпечити маркет-каплінг, тобто відповідність наших умов і умов всього ЄС.
Повноцінний імпорт-експорт неможливий без фінансового і фізичного ринків, а наш фінансовий енергоринок недостатньо розвинутий, а тому важко закуповувати в цивілізований спосіб електроенергію. У нас немає довгострокових контрактів з країнами ЄС. Це стосується експорту та імпорту.
— Якщо говорити про нові ідеї, то є ідея “імпортного ПСО”?
— Це чергове безумство. Виходить, що енергетики, які самі вже в боргах, вони мають субсидіювати когось ще. А до чого це все призведе? Збільшаться борги ще більше, інвестицій стане менше, дефіцит потужності зросте, тоді наступного року відключення стануть невідворотними для всіх, в тому числі і промисловців, які лобіюють це імпортне ПСО.
Так можна знищити енергетику і залишитись без нічого. Хто від цього виграє? Хоча я з великою кількістю промисловців спілкувався, не всі хочуть, щоб їх енергетики субсидіювали. Багато хто хоче нормальний конкурентний ринок, який є в ЄС. Вони самі здатні працювати на цьому ринку.
Але є й ті, які думають, що їм держава, енергетики мають щось дати. Це серйозна проблема, бо у них лобісти у Верховній Раді та Офісі президента, вони “плачуть” постійно. Але лобізм дешевих цін — це шлях в нікуди, треба займатись енергозбереженням, енергоефективністю, інноваціями.
— А Ви згадували підприємства, які не можна відключати. Який вихід з цим списком, лишати тих, хто працює в ВПК і прифронтовій зоні, решту виводити?
— 5500 підприємств зараз не можна відключати. Тут треба дивитись, бо окрім підприємств ВПК і прифронтової зони є підприємства, які у Львові чи Чернівцях. Це якісь готелі чи бані. Мабуть, їх треба прибрати.
Є підприємства ВПК і прифронтової зони, але й вони мають платити гроші. Тільки хай держава їх фінансує, бо підприємства ВПК це питання державного значення, а не проблема Укренерго, Енергоатому чи Укргідроенерго. І тому держава має передбачати на це гроші, а не чекати, що енергоносії “з'являться з повітря”.
— Виглядає так, що в США чи країні-агресорі гроші, які заходять у ВПК, тягнуть за собою суміжні галузі, замовлення, тому росте ВВП. А в Україні намагаються все без грошей зробити і нічого у нас не росте…
— Бо нікому в США чи країнах ЄС не приходила в голову геніальна думка, щоб енергетики субсидіювали іншу промисловість. Звісно, ціни на ринку електроенергії в Україні в останній час помітно підвищилися. Є підприємства, які це вже не витримують. Але надприбутків в енергопідприємствах й близько немає, бо державні підприємства виконують ПСО. Тому немає коштів на інвестиції в нову генерацію.
До речі, ще є "зелені". Там теж своє ПСО. Вітер з нього вийшов, працює здебільшого в ринку. Сонце лишається, але якщо буде нормальний ринок, то сонце треба виводити з ПСО, тоді навантаження на промисловість може зменшиться, бо зменшиться тариф на постачання. Тут теж проблеми є. Ціни для промисловості високі. Але вони об'єктивно високі, бо у нас дефіцит потужності, а за імпортом ціни дешевшими не стають, адже суміжні країни також зараз мають високі ціни.
— Тут ще ж частина ЄЗК, стимулювання переходу до чистих технологій в цих цінах?
— Так, але тому, якщо хтось вважає, що ціни в ЄС нижчі ніж у нас, чому ж не імпортує електроенергію з ЄС? Чому всі чекають, щоб Укренерго купило енергію вдвічі дорожче ринку по аварійній допомозі? Чому ви лобіюєте імпортне ПСО на плечах Укренерго? Візьміть і купіть там самі, якщо вважаєте, що ціни там нижчі за українські.
— Виведення людей з ПСО. Тут завжди два контраргументи. Перший — у нас війна. Другий — через війну багато людей зубожіло, тому вони потрапляють в категорію, яку треба дотувати.
— А треба ще об'єктивно дивитись, що у нас сталось з доходами людей. Бо за бензин можуть платити тисячі гривень на місяць, за мобільний зв'язок можуть, за алкоголь платять великі гроші, а от додаткові 300-400 грн на місяць за електроенергію — цього люди не можуть. Так, багато людей втратило в доходах, але люди, які мають інтернет, їздять на авто, купують алкоголь, а таких більшість, вони потягнуть додаткові 300-400 грн на електроенергію.
А люди з малими пенсіями, зарплатами, хто має доходи менше 5 тис грн на місяць, для цих людей додаткові 300–400 грн серйозне навантаження. Для них мають бути субсидії.
Та якщо для населення і промисловості буде ринкова ціна, тоді збільшується грошовий потік, збільшаться податки, збільшиться надходження до бюджету. Тоді багаті та середній клас платитимуть додаткові гроші за електричну енергію, а бідні їх будуть отримувати із бюджету. Й це я вважаю справедливо.
—Які ключові події в цьому році вплинули на енергетику?
— Перше: приєднання нашого системного оператора до групи операторів ENTSO-E. У 2022 році була інтеграція, але без права голосу. Зараз наш оператор має право голосу. Україна завершила цей величезний процес фізичної інтеграції. В енергетиці ми повноцінно увійшли в ЄС, в його правове поле. Якщо в судовій системі, політичній, антикорупційній площині нам ставлять великі завдання і тоді нас візьмуть в ЄС, то в енергетиці ми вже виконали наше домашнє завдання. Наш оператор системи передач інтегрований в правове поле ЄС.
Друге: Верховна Рада ухвалила відповідне законодавство про REMIT. Якщо він наступного року буде нормально адаптований, можемо перейти від методів адміністративного регулювання до методів ринкового регулювання, звести до мінімуму ризик зловживання на ринку. Бо такі прояви у нас ще є, а RЕМІТ з цим може боротись як ринковий інструмент. Це один з кроків на шляху ліквідації цих недолугих ПСО.
Третє: підняття прайс-кепів. Граничні ціни зросли, по ціновим параметрам ми наблизились до європейського ринку. Енергетичні підприємства побачили світло в кінці тунелю. Є надія, що ми позбудемось поступово цих прайс-кепів і перейдемо до європейських граничних цін. Разом з REMIT це має сконструювати нормальний ринок.
Четверте: перші зрушення в газовидобутку. Збільшення видобутку на 4 %. Я не очікував, що в період війни збільшимо газовидобуток.
— А от по газу. За рахунок чого? І ось ця дивна ситуація з компанією “Укрнафтобуріння”, коли держава забрала компанію під свій контроль, АРМА управляє, а за рішенням суду з 1 грудня зупинили видобуток. Як це все розуміти?
— Наростили видобуток передусім за рахунок державної УГВ. Там вони збільшили кількість свердловин, інвестиції в буріння збільшили.
Щодо “Укрнафтобуріння”, то вона начебто належить олігархам, але є судове рішення. В правовій державі це рішення треба виконувати.
Однак з точки здорового сенсу, це не позитивне рішення, особливо під час війни створювати проблеми одному з найбільших видобувників і зменшувати видобуток в Україні.
З точки зору енергетичної безпеки є певні питання. І цікаво, хто за цим стоїть і кому вигідно, щоб під час війни Україна зменшувала газовидобуток?
—Які виклики у нас в 2024 році саме в енергетичній площині?
— Наприкінці наступного року спливає контракт між Нафтогазом та Газпромом. Це буде останній рік транзиту російського газу. До цього треба готувати ГТС України. Багато що зроблено, хоча тут можуть виникнути фінансові проблеми у Оператора ГТС. Є багато роботи в уряді, Оператора ГТС, Ради нацбезпеки і оборони як мінімізувати втрати від зупинки транзиту газу.
Уже є заяви нашого уряду, заяви уряду Німеччини та інших країн, які не очікують транзит через Україну.
— Наші ж заяви були гнучкі, що ми не будемо продовжувати транзит, але якщо наші партнери знайдуть можливість, ми готові забезпечити їм транзит, а він нам вигідний, бо по території проходу труби немає обстрілів …
— Це питання Ради нацбезпеки і оборони, питання найвищого політичного рівня. Поки що існує позиція міністра енергетики Германа Галущенка, що транзит припинять. Іншої позиції чітко ніхто не озвучував. Рішення можуть бути іншими, бо тут і наші інтереси, і інтереси європейських партнерів. Але який у нас вихід? Ми під час війни не можемо вести перемовин з Росією.
— Ми вже вели перемовини з Росієї під час війни у Стамбулі, але це інша річ, що ми рішення таке прийняли, але будь-яка війна все одно закінчується перемовинами…
— Я не уявляю, як ми можемо вести перемовини щодо транзиту з Росією.
— Наприклад, до Москви може канцлер Австрії поїхати, після чого приїхати в Київ, далі перенести пункт прийому газу на схід…
— Якщо буде підключення прем'єрів Словаччини, Угорщини, канцлера Австрії, можливо Чехія підключиться, якщо внесуть коректну пропозицію, яка не передбачатиме прямої співпраці з російською стороною, а Україна забезпечуватиме транзит для них — це можна обговорювати. Я проти російського транзиту, але обговорювати мабуть можна, як надалі використовувати українську ГТС. Проти, бо нам теж закинуть, як це ми санкції вимагаємо, а самі заробляємо на транзиті російського газу. Тому це дійсно питання найвищого політичного рівня.
Друге питання, яке важливо вирішити в 2024 — зміна моделей ринку газу та електроенергії. Моделі, які зупинили б продукувати нам борги, були б цікавими для інвестицій. Можливо, що це і перша проблема, бо від неї залежить не лише стан енергетики, але й стан економіки України загалом. Без достатньої кількості потужностей в енергетиці промисловість не може розвиватись.
Третій виклик: удосконалити систему експорту-імпорту електричної енергії, забезпечити маркет-каплінг. Щоб була можливість укладати контракти не лише короткі, але й довгострокові.
Четверте: у нас серйозні плани по розбудові ВЕС. Я теж думаю, що це позитивний момент.
— А як можна діяти щодо ЗАЕС, якось її можна “витягнути”, демілітаризувати, використати міжнародну підтримку?
— На мій погляд, на МАГАТЕ розраховувати не варто. Поки станція не звільнена, там ніякого позитиву бути не може. А звільнена вона може комбінацією військового та дипломатичного впливів. Політичний та економічний тиск з боку США, ЄС та Китаю може це питання вирішити, якщо буде велика міжнародна коаліція і військовий тиск разом. Але на сьогодні широкої коаліції по ЗАЕС немає. А нам треба повний вихід російських військ звідти і передача станції під контроль Україні.
Джерело:
