Біженці. Соціологічна cлужба Центру Разумкова нещодавно провела он-лайн опитування громадян України, які після початку повномастабної російської агресії виїхали країни у зв’язку з воєнними діями. Були опитані 511 біженців у 30 країнах: як на території Європейського Союзу (найбільше в Польщі та Німеччині), так і за його межами (Молдова, Туреччина, Швейцарія, Велика Британія, США, Ізраїль).
Отже, що відрізняє біженців від тих українців, які залишилися на Батьківщині? Серед біженців явно переважають жінки (93%), і це зрозуміло — зараз виїзд чоловіків за межі країни обмежений. 83% біженців — люди з вищою або незакінченою вищою освітою.
Найбільш представленими серед опитаних соціальними групами є висококваліфіковані фахівці (30%), керівники підприємств та їх підрозділів (14%), підприємці (14%), кваліфіковані робітники (12%), домогосподарки (11%). Всі ці групи (окрім робітників) представлені серед біженців більшою мірою, ніж загалом серед дорослого населення України перед початком війни. Так, за даними всеукраїнського опитування, що проводилося Центром Разумкова у січні 2022 року, до висококваліфікованих фахівців тоді віднесли себе 15% громадян України, до керівників підприємств та їх підрозділів — 1,5%, до підприємців — 4%, до домогосподарок — 6%.
4,5% опитаних зазначили, що їх житло після початку воєнних дій було повністю зруйноване, 8% — що воно постраждало, але може бути відновлене, 7% не знають, чи постраждало їх житло чи якою мірою постраждало. Найчастіше про руйнування житла повідомляють біженці зі Східного регіону. Серед них 12% зазначили, що їх житло було повністю зруйноване, 11% — що воно постраждало.
74% опитаних перебувають за кордоном з дітьми, ще 4% — з внуками. Під час опитування, що приводилося соціологічною службою Центру Разумкова в квітні-травні цього року на пунктах перетину кордону з біженцями, що поверталися в Україну, серед них була виявлена помітно нижча частка людей з дітьми (45%) порівняно з тими біженцями, що залишаються за кордоном. Судячи з цього, ті громадяни України, які мають неповнолітніх дітей, поки що рідше повертаються в Україну, турбуючись про їх безпеку.
Оцінка свого становища в країні перебування
Можна сказати, що серед тих, хто зараз перебуває за кордоном, частка представників заможних верств є вищою, ніж загалом у довоєнній Україні. Оцінюючи власний рівень добробуту до війни, 45% українських біженців відповіли, що тоді жили забезпечено, 15% — що могли собі дозволити придбати практично все, що хотіли. Тоді як за даними вже згаданого січневого всеукраїнського опитування, за місяць до початку війни серед громадян України лише 1% відповіли, що можуть придбати практично все, що хочуть, і лише 9% — що живуть забезпечено. Хоча звичайно, слід враховувати, що багато хто з біженців може сприймати своє довоєнне життя, у тому числі й рівень добробуту, в дещо «ідеалізованому» вигляді, оцінюючи його значно краще, ніж воно здавалося йому до війни.
Тим більше таке бачення «колишнього» життя дисонує з нинішніми оцінками рівня власного добробуту: оцінюючи власне матеріальне становище в країні перебування, найчастіше респонденти зазначають, що їм грошей вистачає лише на харчування та на придбання необхідних недорогих речей (таку відповідь дають 59,5% з-поміж них), ще 12% відповіли, що ледве зводять кінці з кінцями, грошей не вистачає навіть на необхідні продукти, 21% — що у цілому на життя вистачає, лише 5,5% — що живуть забезпечено, і лише 1% — що можуть собі дозволити придбати практично все, що хочуть.
Тому не дивно, що серед головних проблем, що їх турбують, 43% біженців назвали матеріальні проблеми, нестачу грошей (хоча помітно рідше таку відповідь дають біженці, що перебувають в Німеччині — 25%). А 42% респондентів назвали проблеми із влаштуванням на роботу,
Говорячи про основне джерело засобів існування, 28% респондентів називають матеріальну допомогу з різних джерел (помітно частіше таку відповідь дають біженці в Німеччині — 48%), 19% — попередні грошові заощадження, 12% — постійну роботу в країні перебування, ще 12% — тимчасову роботу (чи підробітки) в країні перебування,
78,5% респондентів відповіли, що отримували допомогу від державних органів країни перебування (серед біженців, що перебувають у країнах, які не входять до ЄС, таку відповідь дають лише 33%), 32% отримували допомогу від волонтерських організацій.
43% респондентів отримували грошову допомогу (з будь-яких джерел) в достатній кількості (найчастіше таку відповідь дають в Німеччині — 76,5%), 42% відповіли, що отримували, але недостатньо, 10% не отримували, а 4% не потребують такого виду допомоги.
Оцінюючи підтримку та допомогу, яка була їм надана в країні, де вони перебувають, 79% українських біженців нею задоволені, лише 13% зазначили, що не задоволені.
Серед головних проблем, які їх турбують під час перебування за кордоном, найчастіше біженці називають тривогу за те, що відбувається в Україні (87,5%), тривогу за родичів, близьких людей, що залишилися в Україні (80%), тугу за Батьківщиною (70%).
Незнання мови країни перебування як головну проблему називають 65% біженців (частіше про неї повідомляють українські біженці в Німеччині — 80%). Ще 35% респондентів назвали серед проблем труднощі в комунікації з місцевим населенням через незнання мови.
Найрідше як проблему українські біженці називають негативне ставлення з боку місцевих жителів (таку відповідь дають 6,5% опитаних).
Наміри стосовно повернення в Україну
Даючи відповідь стосовно намірів повернення в Україну, 36% респондентів висловлюють намір повернутися після того, як переконаються, що в місцевості, де вони жили, безпечно перебувати, 35% — відразу після того, як закінчиться війна, 13% — через рік або через кілька років після закінчення війни, 7% — після того, як відновить роботу підприємство, на якому вони працювали або будуть впевнені, що знайдуть іншу роботу у себе вдома, 11% планують повернутися найближчим часом, а 7% взагалі не планують повертатися в Україну (більше таких — 18% — серед тих, хто має постійну роботу в країні перебування.
Планують повернутися найближчим часом частіше жителі Західного (18%) і Центрального (15%) регіонів, тоді як серед біженців із Східного та Південного регіонів — лише 6%. Останні переважно висловлюють намір повернутися після того, як переконаються, що в місцевості, де вони жили, безпечно перебувати (серед біженців із Східного регіону — 41%, Південного регіону — 48%).
88% тих, хто планує повертатися в Україну, відповіли, що після повернення планують поселитися в тій же області, де проживали до війни, 7% — що планують поселитися в іншій області (переважно це жителі Східного регіону).
81% респондентів відповіли, що мали роботу до війни. Серед тих, хто до війни мав роботу, лише 11% впевнені, що після повернення будуть працювати там само, де й працювали раніше, ще 34% сподіваються на це, 12% сподіваються знайти іншу роботу, а 36% ще не знають, де будуть працювати і чи їм вдасться знайти роботу.
Результати он-лайн опитування громадян України віком від 18 років, які після початку повномастабної російської агресії виїхали з України у зв’язку з воєнними діями.
Опитування проводилося соціологічною службою Центру Разумкова з 20 липня по 25 серпня 2022 року. Респонденти відбиралися методом «снігової кулі» та через розміщення звернень стосовно участі в опитуванні у Facebook-групах, що об’єднують представників української спільноти та біженців в різних країнах (методом «self selected sample»).
Були опитані 511 біженців у 30 країнах. Найбільше серед опитаних біженців, що перебували на території Польщі (110 осіб) та Німеччини (85 осіб). 231 особа була опитана в інших країнах Європейського Союзу, 63 особи — в країнах поза ЄС (Молдова, Туреччина, Швейцарія, Велика Британія, США, Ізраїль).
Джерело:
